1

1

Слова Екклезіяста сина Давида царя Ізраїля в Єрусалимі.

2

Марнота марнот, сказав Екклезіяст, марнота марнот, все марнота.

3

Яка користь людині в усім його труді, яким трудиться під сонцем?

4

Рід іде і рід приходить, і земля стоїть на віки.

5

І сонце сходить і сонце заходить і тягнеться до свого місця.

6

Воно, сходячи, іде туди на південь і обходить до півночі. Обходячи, обходить, іде дух і в своїх поворотах дух повертається.

7

Всі потоки йдуть до моря і море не наповниться. На місце куди ідуть потоки, там вони повертаються щоб іти.

8

Всі слова трудні. Не зможе чоловік сказати, і око не насититься баченням, і ухо не насититься слуханням.

9

Що те, що було, воно те, що буде. І що те, що зроблене, воно те, що буде зроблене. І немає нічого нового під сонцем.

10

Хто промовить і скаже: Глянь це нове, воно вже сталося в віках, що були перед нами.

11

Немає памяті перших, і останніх, що сталися, не буде їм памяті в тих, що стануться в кінці.

12

Я Екклезіяст був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

13

І я віддав моє серце, щоб шукати і дослідити в мудрості все, що буває під небом. Бо Бог дав людським синам погані обставини, щоб перебувати в них.

14

Я побачив усі творива зроблені під сонцем, і ось все марнота і вибір духа.

15

Викривлене не зможе прикраситися, і брак не зможе почисленим бути.

16

Я сказав в моїм серці, мовлячи: Ось я звеличився і поставив мудрість над усіма, що були переді мною в Єрусалимі, і моє серце багато побачило, мудрість і знання.

17

І я віддав моє серце, щоб пізнати мудрість і знання, я пізнав притчі і загадки, бо і це бажання духа.

18

Бо в множестві мудрості множество пізнання, і хто додає пізнаня додасть терпіння.

2

1

Я сказав в моїм серці: Ходи ж випробую тебе в веселості, і поглянь на добро. І ось і це марнота.

2

Я сказав сміхові: Крутанина; і веселості: Що це чиниш?

3

Я провірив в моїм серці, щоб потягнути до вина моє тіло - і моє серце провадило в мудрості - і щоб схопити безумність, доки не побачу, яке добро для людських синів, яке чинитимуть під сонцем (все) число днів їхнього життя.

4

Я звеличив мої творива, я збудував собі доми, я насадив собі виноградники,

5

я зробив собі огорожі і сади і посадив в них дерево всякого овочу.

6

Я зробив собі купелі вод, щоб наводнювати з них ліс, що видавав дерева.

7

Я придбав рабів і рабинь, і були в мене ті, що народилися в домі, і в мене було велике посідання стад і черед понад всіх, що були переді мною в Єрусалимі.

8

Я зібрав собі і золото і срібло і особисті маєтки царів і країн. Я настановив собі співаків і співачок і приємності людських синів, виночерпачів і виночерпачинь.

9

І я звеличився і додав понад всіх, що були переді мною в Єрусалимі. І моя мудрість встановлена була в мені.

10

І все, що мої очі попросили, я від них не відняв, я не заборонив моєму серцю всякої веселости, бо моє серце розвеселилося в усякому моєму труді, і це стало моєю частю від всякого мого труду.

11

І я поглянув на всі мої творива, які зробили мої руки, і на труд, яким я потрудився чинити, і ось все марнота і бажання духа, і немає користи під сонцем.

12

І я поглянув щоб побачити мудрість і плутанину і безумність. Бо хто людина, яка піде за порадою, що в усому виконав її?

13

І я побачив, що є більше мудрости від безумности, як більше світла від темряви.

14

Очі мудрого в його голові, і безумний ходить в темряві. І я пізнав що один припадок трапиться їм всім.

15

І я сказав в моїм серці: Що припадок безумного і мені притрапиться, і чому я став мудрим? Я тоді надмірно заговорив в моїм серці, бо безумний говорить від надвишку, бо й це марнота.

16

Бо немає памяті мудрого з безумним на віки, оскільки вже в днях, що приходять, все буде забуте. І як умирає мудрий з безумним?

17

І я зненавидів життя, бо лукаве переді мною твориво зроблене під сонцем, бо все марнота і бажання духа.

18

І я зненавидів ввесь мій труд, яким я труджуся під сонцем, бо оставляю його людині, що буде після мене.

19

І хто знає чи мудрий буде чи дурний? І він володітиме всім моїм трудом, яким я трудився і яким я мудрував під сонцем. І це ж марнота.

20

І я відвернувся, щоб відставити від мого серця ввесь труд, яким я трудився під сонцем.

21

Бо є чоловік, якого труд в мудрості і в пізнанні і в мужності, і чоловік, який не трудився в ньому, дасть йому його часть. І це марнота і велике зло.

22

Бо що буває з чоловіком в усьому його труді і в бажанню його серця, яким він трудиться під сонцем?

23

Бо всі його дні (є дні) болів і гніву його плутанина, і в ночі його серце не спить. І це ж є марнота.

24

Не є добро для людини те, що їсть, і що пє, і що покаже своїй душі, добро в його труді. І я побачив, що це від божої руки.

25

Бо хтось їсть і хтось щадить без нього.

26

Бо доброму чоловікові перед його лицем дав мудрість і пізнання і веселість. І тому, що грішить дав плутанину, щоб додати і зібрати, щоб дати доброму перед божим лицем. Бо і це марнота і бажання духа.

3

1

Для всього час, і пора для кожного діла під небом.

2

Час родити і час вмирати, час садити і час виполювати насаджене,

3

час убити і час лікувати, час нищити і час будувати,

4

час плакати і час сміятися, час ридати і час танцювати,

5

час кидати каміння і час збирати каміння, час обіймати і час віддалитися від обіймання,

6

час шукати і час вигублювати, час зберігати і час викидати,

7

час роздерти і час зішити, час мовчати і час говорити,

8

час любити і час ненавидіти, час війни і час миру.

9

Яка користь тому, що чинить те, в чому він трудиться?

10

Я побачив плутанину, яку Бог дав людським синам, щоб плуталися в ній.

11

Усе Він зробив добре в своїм часі і вік дав в їх серце, щоб чоловік не знайшов творива, яке Бог зробив від початку і аж до кінця.

12

Я впізнав, що немає в них доброго, хіба лиш щоб веселитися і чинити добро в його житті.

13

І кожна людина, яка їсть і пє і побачить добро в усім його труді - це божий дар.

14

Я впізнав, що все, що зробив Бог, воно буде на віки. До нього немає як додати, і від нього немає як відняти, і Бог зробив, щоб побоялися його лиця.

15

Те, що сталося вже є, і що має статися, вже сталося, і Бог шукатиме переслідуваного.

16

І ще побачив я під сонцем місце суду, там безбожний, і місце праведного, там безбожний.

17

Я сказав в моїм серці: Праведного і безбожного судить Бог, бо час на всяке діло і на всяке твориво.

18

Там я сказав в моїм серці про мову людських синів, що їх розсуджує Бог, і щоб показати їм, що і вони є скотина.

19

Бо припадок людських синів і припадок скотини, в них (один) припадок. Як смерть цього, так смерть цього, і дух в усіх. І що більшого має людина від скотини? Нічого, бо все марнота.

20

Все іде на одне місце. Все повстало з землі, і все до землі повертається.

21

І хто знає чи дух людських синів підноситься вгору, і чи дух скотини сходить вділ до землі?

22

І я побачив, що немає добра, хіба лиш, що людина розвеселиться у своїх творивах, бо це його часть. Бо хто його поведе побачити те, що буде після нього?

4

1

І я повернувся і побачив усі пригноблення, що сталися під сонцем. І ось слеза пригноблених, і немає в них потішника, і сила в руках їхніх гнобителів, і немає в них потішника.

2

І я похвалив померлих, що вже померли, понад живих, які живуть аж до тепер.

3

І кращим від цих обох той, що ще не був, хто не побачив зло, що зроблене з творивом під сонцем.

4

І я побачив ввесь труд і всю сміливість творива, бо воно ревнощі чоловіка до свого друга. І це марнота і бажання духа.

5

Безумний схрестив свої руки і зїв своє тіло.

6

Краще повнота пригорщі спокою понад повноту двох пригорщів труду і бажання духа.

7

І я повернувся і побачив марноту під сонцем.

8

Є один, і немає другого, немає в нього і сина і брата. І немає кінця всьому його трудові, і його око не насичується багацтвом. І для кого я труджуся і позбуваю мою душу доброти? І це марнота і погана плутанина.

9

Два кращі від одного, для яких є добра винагорода в їхньому труді.

10

Бо якщо впадуть, один піднімає свого спільника, і горе йому одному, коли впаде і не буде другого, щоб його підняти.

11

І якщо заснуть два, і їм тепло. І один як зігріється?

12

І якщо скріпиться один, два стануть проти нього, і шнур в три плетений не швидко розірветься.

13

Бідний і мудрий раб кращий від старого і безумного царя, який ще не взнав як сприймати.

14

Бо вийде з дому кайдан, щоб царювати, бо і в його царстві бідним народився.

15

Я побачив всіх, що живуть, що ходять під сонцем, з другим молодцем, що встане замість нього,

16

немає кінця всякому народові, всім, які перед ними були. І останні ним не розвеселяться. Бо і це марнота і бажання духа.

17

Бережи твою ногу, якою підеш до божого дому, і як ти близько, щоб слухати. Твоя жертва є кращою від дарів безумних, бо вони не знають, що чинять зло.

5

1

Не спішися твоїми устами, і хай твоє серце не поспішиться винести слово перед лицем Бога. Бо Бог на небі, і ти на землі, на цьому стали твої нечисленні слова.

2

Бо в множестві плутанини приходить сон і голос безумного в множестві слів.

3

Як тільки ти помолився до Бога молитвою не забарися її віддати. Бо Він не любується в безумних, ти віддай те, що помолився.

4

Краще тобі не молитися ніж тобі помолитися і не віддати.

5

Не дай твої уста, щоб згрішило твоє тіло, і не скажеш перед божим лицем, що: Це з незнання, щоб Бог не розлютився на твій голос і не знищив твориво твоїх рук.

6

Бо в множестві снів і безумності і численні слова. Бо бійся Бога.

7

Коли в країні бачиш обмову бідного і окрадення суду і праведности, не дивуйся ділом. Бо Всевишний стереже над високим і високі над ними.

8

І надвишки землі є для всіх, цар обробленого поля.

9

Хто любить срібло не насититься сріблом. І хто дуже полюбив їхні плоди? І це ж марнота.

10

Множеством доброти наповнилися ті, що його їдять. І яка чеснота в того, що має, хіба щоб глядіти на нього очима?

11

Сон солодкий рабові, чи мало і чи багато їсть. І хто наситився багатінням не має того, хто дозволив би йому спати.

12

Є недуга, яку я побачив під сонцем, багацтво бережене при власникові на його зло,

13

і те багацтво згине в поганій плутанині, і він породив сина, і немає нічого в його руці.

14

Так як вийшов нагий з лона його матері, повернеться, щоб піти так як прийшов, і нічого не забере за свій труд, щоб пішло в його руці.

15

І це погана недуга. Бо так як прийшов, так і відійде, і яка користь йому, для якої трудиться на вітер?

16

І всі його дні в темряві і плачі і великому гніві і недузі і розлюченості.

17

Ось що доброго я побачив, що є гарне, їсти і пити і бачити добро в усякому свому труді, яким трудиться під сонцем за числом днів його життя, які йому дав Бог. Бо це його часть.

18

І всяка людина, якій Бог дав багацтво і маєтки і власть, Він дав ій їсти з нього і брати його часть і веселитися у своїм труді, це божий дар.

19

Бо не багато памятатимуть дні свого життя. Бо Бог заклопочує його в веселості його серця.

6

1

Є зло, яке я побачив під сонцем, і воно велике на людині.

2

Чоловік, якому Бог дасть багацтво і маєтки і славу, і немає браку в його душі в усьому, що забажає, і Бог не дасть йому владу з цього їсти, бо чужий чоловік його їсть. Це марнота і тяжка.

3

Якщо чоловік народить сто (дітей), і поживе багато літ, і дуже численні будуть дні його літ, і його душа не насититься добром, і не було для нього гробниці, я сказав: Недоношений кращий від нього,

4

бо він прийшов в марноті і відходить в темряві, і його імя покриється темрявою,

5

і він сонце не побачив і не пізнав, в нього спочинок більший ніж в того.

6

І якщо він пожив до повороту тисячі літ і не знав праведності, чи не все іде до одного місця?

7

Всякий труд людини для її уст, і душа не насититься.

8

Бо яка користь мудрому над дурним? Бо бідний пізнав як ходити перед життям.

9

Зір очей кращий від того, що ходить душею. І це марнота і бажання духа.

10

Якщо щось сталося, вже названо йому імя, і знано хто є чоловік, і не зможе судитися з сильнішим від нього.

11

Бо є численні слова, що множать марноту. Що корисне для людини?

12

Бо хто знає, що добре для людини в житті, число днів життя його марноти? І провів їх в тіні. Бо хто сповістить людині, що після нього буде під сонцем?

7

1

Добре імя краще ніж добра олія і день смерти ніж день народження.

2

Краще іти в дім плачу ніж іти до дому пиття, оскільки це кінець всякого чоловіка, і хто живе покладе до свого серця.

3

Кращий смуток від сміху, бо в смутку лиця серце зробиться добрим.

4

Серце мудрих в домі плачу, і серце безумних в домі радости.

5

Краще слухати картання мудрого ніж чоловік, що слухає пісню безумних.

6

Бо сміх безумних як голос тернини під казаном. І це марнота.

7

Бо пригноблення виводить з рівноваги мудрого і губить серце його шляхотності.

8

Краще кінець справи від його початку, кращий довготерпеливий від того, що надимається духом.

9

Не спішися злоститися в твому дусі, бо гнів спочине в подолку беззаконних.

10

Не скажи: Що сталося, що раніші дні були кращі від цих? Бо ти про це не запитався в мудрості.

11

Мудрість добра з роздаванням насліддя, і корисна для тих, що бачать сонце.

12

Бо мудрість у своїй тіні як тінь срібла, і надмір знання мудрости оживить того, що її посідає.

13

Глянь на божі створіння. Бо хто зможе прикрасити того, кого Бог скрутив?

14

В день доброти жий в добрі і в дні зла гляди. І це співзвучним цьому зробив Бог задля цього, щоб людина після себе не знайшла нічого.

15

Я все побачив в днях моєї марноти. Є праведний, що гине в своїй праведності і є безбожний, що остається в своїм злі.

16

Не ставай дуже праведним і не мудруй надмірно, щоб часом ти не зійшов з ума.

17

Не будь дуже безбожним і не стань твердим, щоб ти не помер не в твому часі.

18

Добре тобі держатися цього, і цим не опогани твою руку, бо хто боїться Бога (йому) пощастить в усьому.

19

Мудрість поможе мудрому більше ніж десять володарів, що є в місті.

20

Бо немає на землі праведної людини, яка зробить добро і не згрішить.

21

І не прикладай твоє серце до всіх слів, які скажуть, щоб ти не почув твого раба, що тебе проклинає,

22

бо він багато разів вчинить тобі зло і численними наворотами зробить зло твому серцю, щоб і ти інших проклинав.

23

Це все я випробував в мудрості. Я сказав: Змудрію,

24

і вона віддалилася від мене дальше від того, що була, і глибину глибини, хто її знайде?

25

Обійшов я і моє серце, щоб пізнати, і щоб розвідати і знайти мудрість і лік, і пізнати безумність і твердість і крутійство безбожних.

26

І я знаходжу гіркіше від смерті, жінку, яка є пасткою і її серце сіті, її руки кайдани. Добре перед лицем Бога вирватися від неї, і хто грішить схоплений буде нею.

27

Гляди це я знайшов, сказав Екклизіяст, одне по однім, щоб знайти задум,

28

який ще шукала моя душа і я не знайшов. Я знайшов одного чоловіка в тисячі і жінки в усьому цьому я не знайшов.

29

Лише ось це я знайшов, що Бог зробив людину праведною, і вони дослідили численні помисли.

8

1

Хто знає мудрих? І хто знає розвязку слова? Мудрість людини освічує її лице, і безвстидний своїм лицем буде зненавиджений.

2

Зберігай (те, що виходить з) уст царя і відносно слова божої клятви не спішися.

3

Підеш від його лиця, не стій в поганому слові. Бо він вчинить все, що лиш забажає,

4

оскільки як цар він говорить з владою, і хто йому скаже: Що зробиш?

5

Хто береже заповідь не пізнає злого слова, і серце мудрого знає час суду.

6

Бо для всякого діла є час і суд, бо знання людини велике в нього.

7

Бо немає того, хто знає, що буде, бо хто йому сповістить як буде?

8

Немає чоловіка, що має владу над духом, щоб заборонити духові. І не має сили в день смерти, і не має післанництва в війну, і безбожність не спасе того, що її має.

9

І я побачив це все і я віддав моє серце на всяке твориво, яке створене під сонцем, те чим чоловік володів над чоловіком, щоб йому вчинити зло.

10

І тоді я побачив безбожних, яких несли до гробниць, і пішли з святого місця і похвалили в місті, бо так вчинили. І це ж марнота.

11

Бо немає швидкого протиставлення того тим, що погане чинять. Через це заспокоєне було серце людських синів в них, щоб чинити зло.

12

Хто згрішив, зробив від тоді зло і довго перед тим. Бо і знаю я, що буде добре тим, що бояться Бога, щоб вони боялися його лиця.

13

І не буде добра для безбожного, і не продовжить днів в тіні той, хто не боїться божого лиця.

14

Є марнота, що вчинена на землі, бо є праведні з якими стається за ділами безбожних, і є безбожні з якими стається за ділами праведних. Я сказав, що і це марнота.

15

І я похвалив веселість, бо немає добра для людини під сонцем, хіба що їсти і пити і веселитися, і воно прийде до нього в його труді в дні його життя, які йому Бог дав під сонцем.

16

В цьому я віддав моє серце, щоб пізнати мудрість і побачити плутанину зроблену на землі, бо і в день і в ночі не бачить сна в його очах,

17

і я побачив усі божі творива, що людина не зможе знайти твориво зроблене під сонцем. Те, що людина трудитиметься знайти, і не знайде. І те, що мудрий скаже, що впізнав, не зможе знайти.

9

1

Бо це все я дав у моє серце, і моє серце побачило це все. Так як праведні і мудрі і їхні діла в руці Бога, і немає чоловіка який знає любов і ненависть. Все перед їхнім лицем,

2

марнота в усьому. Один припадок в праведного і безбожного, доброго і злого і чистого і нечистого і хто жертвує і хто не жертвує. Як добрий, так той, хто грішить. Як той, що кленеться, так хто боїться клятви.

3

Це погане в усьому зробленому під сонцем, що один припадок для всіх. І серце людських синів наповнилося злом, і плутанина в їхньому серці в їхньому житті, і після них до мертвих.

4

Бо хто той, що спільник всіх живих? Є надія, бо жива собака, вона краща від мертвого лева.

5

Бо ті, що живуть, пізнають, що вмирають, і мертві не знають нічого. І немає для них вже винагороди, бо їхня память забута.

6

І вже пропали їхня любов і їхня ненависть і їхні ревнощі, і вже немає для них на віки часті в усьому, що зроблене під сонцем.

7

Ходи їж твій хліб у веселості і пий твоє вино добрим серцем, бо вже Бог вподобав твої творива.

8

В усякому часі хай твоя одіж буде біла, і хай не забракне олії на твоїй голові.

9

Гляди на життя з жінкою, яку ти полюбив, всі дні життя твоєї марноти, які тобі дано під сонцем, всі дні твоєї марноти, бо це твоя часть у твоїм житті і в твоїм труді, яким ти трудишся під сонцем.

10

Все, що лиш знайде чинити твоя рука, вчини за твоєю силою, бо немає творива і помисла і пізнання і мудрости в аді, куди ти підеш.

11

Я повернувся і побачив під сонцем, що біг не для прудких, і бій не для сильних, і хліб не для мудрих і багацтво не для розумних і ласка не для тих, що пізнають, бо їх всіх зустріне час і припадок.

12

Бо і людина не пізнала свого часу. Так як риби ловляться злою сіттю, і як птахи ловляться пасткою, людські сини ловляться як вони в поганий час, коли нагло на них нападе.

13

І я побачив це - мудрість під сонцем, і вона для мене велика.

14

Місто мале і в ньому мало людей, і прийде проти нього великий цар і окружить його і збудує проти нього великі вали.

15

І знайдеться в ньому бідна мудра людина, і вона спасе місто своєю мудрістю. І людина не буде згадана з тою бідною людиною.

16

І я сказав: Мудрість краща від сили. І мудрість бідного понижена, і його слів не чути.

17

Слова мудрих в тишині почуються понад крик тих, що володіють в безумностях.

18

Мудрість краща від військової зброї, і один грішачи знищить велику доброту.

10

1

Мухи, що здихають, засмородять посудину пахучої олії. Мало мудрості шляхетіше від великої слави безумності.

2

Серце мудрого з його правого боку, і серце безумного з його лівого боку.

3

І коли безумний іде дорогою, забракне в нього серця, і те, що він думає, все безумність.

4

Якщо проти тебе підніметься дух того, хто панує, не остав твого місця, бо оздоровлення спиняє великі гріхи.

5

Є зло, яке я побачив під сонцем, як проступок, що вийшов від лиця того, що володіє.

6

Безумного поставлено на великих висотах, і багаті сядуть в приниженні.

7

Я бачив рабів на конях і володарів, що ходять на землі як раби.

8

Хто копає рів впаде в нього, і того, хто чистить пліт його вкусить гадюка.

9

Хто витягає каміння через них буде в біді, хто ріже дерева через них матиме клопіт.

10

Як відпаде залізо, і він жахнувся лицем, і скріпить сили, і мудрість більша від сміливости.

11

Якщо змія вкусить без шепоту, немає користи для чарівника.

12

Слова уст мудрого ласка, і губи безумного його затоплюють.

13

Початок слів його уст безумність, і кінець його уст погане запаморочення.

14

І безумний множить слова. Людина не пізнала те, що стається, і те, що буде після нього, хто їй сповістить?

15

Труд безумних їх змучить, (як того) хто не взнав як іти до міста.

16

Горе тобі, місто, якого твій цар молодий і твої володарі вдосвіта їдять.

17

Блаженна ти, земле, якої твій цар син свобідних і твої володарі їдять в час для сили і не завстидаються.

18

Через лінивство упаде дах, і через безділля рук звалиться дім.

19

На радість роблять хліб, і вино веселить живих, і усі послухаються срібла.

20

І в твоїй совісті не проклинай царя і в покоях твоїх спалень не проклинай багатого. Бо небесний птах віднесе голос, і той, хто має крила, сповістить слово.

11

1

Пішли твій хліб на лице води, бо за багато днів його знайдеш.

2

Дай часть сімом і вісімом, бо не знаєш, яке зло буде на землі.

3

Коли хмари наповняться дощем, виливають на землю. І якщо дерево впаде на південь і якщо на північ, на місці, куди дерево впаде, там буде.

4

Хто пильнує вітер не посіє, і хто дивиться на хмари не пожне,

5

в них немає того, хто знає, яка дорога духа. Так як кості вагітної в лоні, так не впізнаєш божі творіння, все що Він чинитиме.

6

Вдосвіта сій твоє насіння, і на вечір хай не ослабне твоя рука, бо не знаєш котре зійде, чи це, чи те, і чи оба разом добрі.

7

І світло солодке і добре очам бачити сонце.

8

Бо і коли людина поживе багато літ, в усіх цих звеселиться і згадає дні темряви, бо будуть численні. Все, що приходить, марнота.

9

Звеселися молодче, в твоїй молодості, і хай тобі добро вчинить твоє серце в днях твоєї молодості, і ходи в дорогах твого серця і за зором твоїх очей, і знай, що після цього всього тебе Бог приведе до суду.

10

І відстав лють від твого серця і відведи зло від твого тіла, бо молодість і незнання - марнота.

12

1

І в днях твоєї молодости згадай Того, що тебе створив, аж доки не прийдуть дні зла і надійдуть роки, в яких скажеш: Немає мені в них милування.

2

Доки не померкне сонце і світло і місяць і звізди, і повернуться хмари після дощу.

3

В день, в якому зрушаться сторожі дому і зігнуться мужі сили, і бездільні будуть жінки, що мелять, бо зменшилися числом, і потемніють ті, що їх видно крізь дірку.

4

І замкнуть двері на торговиці в немочі голосу жінки, що меле, і підніметься на голос горобця, і упокорені будуть всі дочки співу.

5

І з висоти побачать, і жахи на дорозі. І зацвите миґдал, і потовстіє саранча, і розсіється капарис, бо людина пішла до свого вічного дому, і окружили торговицю ті, що оплакують.

6

Доки не знищиться сріблий шнурок, і розбитим буде чисте золото, і знищеним буде відро при джерелі, і колесо побіжить до става,

7

і пісок повернеться до землі, як був, і дух повернеться до Бога, який його дав.

8

Марнота марнот, сказав Екклизіяст, все марнота.

9

І томущо Екклизіяст був мудрий над міру, він ще навчив нарід пізнання і ухо дослідить красу притчей.

10

Багато Екклизіяст шукав знайти бажані слова і правильно написане, слова правди.

11

Слова мудрих як рожно і як насаджені цвяхи, які дані від пастуха одного як збірка і з них є надмір.

12

Мій сину, бережись робити багато книг. Немає кінця, і велике навчання труд для тіла.

13

Кінець всього слова як чується: Бійся Бога і зберігай його заповіді, бо це - вся людина.

14

Бо Бог приведе на суд все твориво з усім недогляненим, чи добрим, і чи злим.