1
Слова Екклезіяста сина Давида царя Ізраїля в Єрусалимі.
2
Марнота марнот, сказав Екклезіяст, марнота марнот, все марнота.
3
Яка користь людині в усім його труді, яким трудиться під сонцем?
4
Рід іде і рід приходить, і земля стоїть на віки.
5
І сонце сходить і сонце заходить і тягнеться до свого місця.
6
Воно, сходячи, іде туди на південь і обходить до півночі. Обходячи, обходить, іде дух і в своїх поворотах дух повертається.
7
Всі потоки йдуть до моря і море не наповниться. На місце куди ідуть потоки, там вони повертаються щоб іти.
8
Всі слова трудні. Не зможе чоловік сказати, і око не насититься баченням, і ухо не насититься слуханням.
9
Що те, що було, воно те, що буде. І що те, що зроблене, воно те, що буде зроблене. І немає нічого нового під сонцем.
10
Хто промовить і скаже: Глянь це нове, воно вже сталося в віках, що були перед нами.
11
Немає памяті перших, і останніх, що сталися, не буде їм памяті в тих, що стануться в кінці.
12
Я Екклезіяст був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
13
І я віддав моє серце, щоб шукати і дослідити в мудрості все, що буває під небом. Бо Бог дав людським синам погані обставини, щоб перебувати в них.
14
Я побачив усі творива зроблені під сонцем, і ось все марнота і вибір духа.
15
Викривлене не зможе прикраситися, і брак не зможе почисленим бути.
16
Я сказав в моїм серці, мовлячи: Ось я звеличився і поставив мудрість над усіма, що були переді мною в Єрусалимі, і моє серце багато побачило, мудрість і знання.
17
І я віддав моє серце, щоб пізнати мудрість і знання, я пізнав притчі і загадки, бо і це бажання духа.
18
Бо в множестві мудрості множество пізнання, і хто додає пізнаня додасть терпіння.
1
Я сказав в моїм серці: Ходи ж випробую тебе в веселості, і поглянь на добро. І ось і це марнота.
2
Я сказав сміхові: Крутанина; і веселості: Що це чиниш?
3
Я провірив в моїм серці, щоб потягнути до вина моє тіло - і моє серце провадило в мудрості - і щоб схопити безумність, доки не побачу, яке добро для людських синів, яке чинитимуть під сонцем (все) число днів їхнього життя.
4
Я звеличив мої творива, я збудував собі доми, я насадив собі виноградники,
5
я зробив собі огорожі і сади і посадив в них дерево всякого овочу.
6
Я зробив собі купелі вод, щоб наводнювати з них ліс, що видавав дерева.
7
Я придбав рабів і рабинь, і були в мене ті, що народилися в домі, і в мене було велике посідання стад і черед понад всіх, що були переді мною в Єрусалимі.
8
Я зібрав собі і золото і срібло і особисті маєтки царів і країн. Я настановив собі співаків і співачок і приємності людських синів, виночерпачів і виночерпачинь.
9
І я звеличився і додав понад всіх, що були переді мною в Єрусалимі. І моя мудрість встановлена була в мені.
10
І все, що мої очі попросили, я від них не відняв, я не заборонив моєму серцю всякої веселости, бо моє серце розвеселилося в усякому моєму труді, і це стало моєю частю від всякого мого труду.
11
І я поглянув на всі мої творива, які зробили мої руки, і на труд, яким я потрудився чинити, і ось все марнота і бажання духа, і немає користи під сонцем.
12
І я поглянув щоб побачити мудрість і плутанину і безумність. Бо хто людина, яка піде за порадою, що в усому виконав її?
13
І я побачив, що є більше мудрости від безумности, як більше світла від темряви.
14
Очі мудрого в його голові, і безумний ходить в темряві. І я пізнав що один припадок трапиться їм всім.
15
І я сказав в моїм серці: Що припадок безумного і мені притрапиться, і чому я став мудрим? Я тоді надмірно заговорив в моїм серці, бо безумний говорить від надвишку, бо й це марнота.
16
Бо немає памяті мудрого з безумним на віки, оскільки вже в днях, що приходять, все буде забуте. І як умирає мудрий з безумним?
17
І я зненавидів життя, бо лукаве переді мною твориво зроблене під сонцем, бо все марнота і бажання духа.
18
І я зненавидів ввесь мій труд, яким я труджуся під сонцем, бо оставляю його людині, що буде після мене.
19
І хто знає чи мудрий буде чи дурний? І він володітиме всім моїм трудом, яким я трудився і яким я мудрував під сонцем. І це ж марнота.
20
І я відвернувся, щоб відставити від мого серця ввесь труд, яким я трудився під сонцем.
21
Бо є чоловік, якого труд в мудрості і в пізнанні і в мужності, і чоловік, який не трудився в ньому, дасть йому його часть. І це марнота і велике зло.
22
Бо що буває з чоловіком в усьому його труді і в бажанню його серця, яким він трудиться під сонцем?
23
Бо всі його дні (є дні) болів і гніву його плутанина, і в ночі його серце не спить. І це ж є марнота.
24
Не є добро для людини те, що їсть, і що пє, і що покаже своїй душі, добро в його труді. І я побачив, що це від божої руки.
25
Бо хтось їсть і хтось щадить без нього.
26
Бо доброму чоловікові перед його лицем дав мудрість і пізнання і веселість. І тому, що грішить дав плутанину, щоб додати і зібрати, щоб дати доброму перед божим лицем. Бо і це марнота і бажання духа.
1
Для всього час, і пора для кожного діла під небом.
2
Час родити і час вмирати, час садити і час виполювати насаджене,
3
час убити і час лікувати, час нищити і час будувати,
4
час плакати і час сміятися, час ридати і час танцювати,
5
час кидати каміння і час збирати каміння, час обіймати і час віддалитися від обіймання,
6
час шукати і час вигублювати, час зберігати і час викидати,
7
час роздерти і час зішити, час мовчати і час говорити,
8
час любити і час ненавидіти, час війни і час миру.
9
Яка користь тому, що чинить те, в чому він трудиться?
10
Я побачив плутанину, яку Бог дав людським синам, щоб плуталися в ній.
11
Усе Він зробив добре в своїм часі і вік дав в їх серце, щоб чоловік не знайшов творива, яке Бог зробив від початку і аж до кінця.
12
Я впізнав, що немає в них доброго, хіба лиш щоб веселитися і чинити добро в його житті.
13
І кожна людина, яка їсть і пє і побачить добро в усім його труді - це божий дар.
14
Я впізнав, що все, що зробив Бог, воно буде на віки. До нього немає як додати, і від нього немає як відняти, і Бог зробив, щоб побоялися його лиця.
15
Те, що сталося вже є, і що має статися, вже сталося, і Бог шукатиме переслідуваного.
16
І ще побачив я під сонцем місце суду, там безбожний, і місце праведного, там безбожний.
17
Я сказав в моїм серці: Праведного і безбожного судить Бог, бо час на всяке діло і на всяке твориво.
18
Там я сказав в моїм серці про мову людських синів, що їх розсуджує Бог, і щоб показати їм, що і вони є скотина.
19
Бо припадок людських синів і припадок скотини, в них (один) припадок. Як смерть цього, так смерть цього, і дух в усіх. І що більшого має людина від скотини? Нічого, бо все марнота.
20
Все іде на одне місце. Все повстало з землі, і все до землі повертається.
21
І хто знає чи дух людських синів підноситься вгору, і чи дух скотини сходить вділ до землі?
22
І я побачив, що немає добра, хіба лиш, що людина розвеселиться у своїх творивах, бо це його часть. Бо хто його поведе побачити те, що буде після нього?
1
І я повернувся і побачив усі пригноблення, що сталися під сонцем. І ось слеза пригноблених, і немає в них потішника, і сила в руках їхніх гнобителів, і немає в них потішника.
2
І я похвалив померлих, що вже померли, понад живих, які живуть аж до тепер.
3
І кращим від цих обох той, що ще не був, хто не побачив зло, що зроблене з творивом під сонцем.
4
І я побачив ввесь труд і всю сміливість творива, бо воно ревнощі чоловіка до свого друга. І це марнота і бажання духа.
5
Безумний схрестив свої руки і зїв своє тіло.
6
Краще повнота пригорщі спокою понад повноту двох пригорщів труду і бажання духа.
7
І я повернувся і побачив марноту під сонцем.
8
Є один, і немає другого, немає в нього і сина і брата. І немає кінця всьому його трудові, і його око не насичується багацтвом. І для кого я труджуся і позбуваю мою душу доброти? І це марнота і погана плутанина.
9
Два кращі від одного, для яких є добра винагорода в їхньому труді.
10
Бо якщо впадуть, один піднімає свого спільника, і горе йому одному, коли впаде і не буде другого, щоб його підняти.
11
І якщо заснуть два, і їм тепло. І один як зігріється?
12
І якщо скріпиться один, два стануть проти нього, і шнур в три плетений не швидко розірветься.
13
Бідний і мудрий раб кращий від старого і безумного царя, який ще не взнав як сприймати.
14
Бо вийде з дому кайдан, щоб царювати, бо і в його царстві бідним народився.
15
Я побачив всіх, що живуть, що ходять під сонцем, з другим молодцем, що встане замість нього,
16
немає кінця всякому народові, всім, які перед ними були. І останні ним не розвеселяться. Бо і це марнота і бажання духа.
17
Бережи твою ногу, якою підеш до божого дому, і як ти близько, щоб слухати. Твоя жертва є кращою від дарів безумних, бо вони не знають, що чинять зло.
1
Не спішися твоїми устами, і хай твоє серце не поспішиться винести слово перед лицем Бога. Бо Бог на небі, і ти на землі, на цьому стали твої нечисленні слова.
2
Бо в множестві плутанини приходить сон і голос безумного в множестві слів.
3
Як тільки ти помолився до Бога молитвою не забарися її віддати. Бо Він не любується в безумних, ти віддай те, що помолився.
4
Краще тобі не молитися ніж тобі помолитися і не віддати.
5
Не дай твої уста, щоб згрішило твоє тіло, і не скажеш перед божим лицем, що: Це з незнання, щоб Бог не розлютився на твій голос і не знищив твориво твоїх рук.
6
Бо в множестві снів і безумності і численні слова. Бо бійся Бога.
7
Коли в країні бачиш обмову бідного і окрадення суду і праведности, не дивуйся ділом. Бо Всевишний стереже над високим і високі над ними.
8
І надвишки землі є для всіх, цар обробленого поля.
9
Хто любить срібло не насититься сріблом. І хто дуже полюбив їхні плоди? І це ж марнота.
10
Множеством доброти наповнилися ті, що його їдять. І яка чеснота в того, що має, хіба щоб глядіти на нього очима?
11
Сон солодкий рабові, чи мало і чи багато їсть. І хто наситився багатінням не має того, хто дозволив би йому спати.
12
Є недуга, яку я побачив під сонцем, багацтво бережене при власникові на його зло,
13
і те багацтво згине в поганій плутанині, і він породив сина, і немає нічого в його руці.
14
Так як вийшов нагий з лона його матері, повернеться, щоб піти так як прийшов, і нічого не забере за свій труд, щоб пішло в його руці.
15
І це погана недуга. Бо так як прийшов, так і відійде, і яка користь йому, для якої трудиться на вітер?
16
І всі його дні в темряві і плачі і великому гніві і недузі і розлюченості.
17
Ось що доброго я побачив, що є гарне, їсти і пити і бачити добро в усякому свому труді, яким трудиться під сонцем за числом днів його життя, які йому дав Бог. Бо це його часть.
18
І всяка людина, якій Бог дав багацтво і маєтки і власть, Він дав ій їсти з нього і брати його часть і веселитися у своїм труді, це божий дар.
19
Бо не багато памятатимуть дні свого життя. Бо Бог заклопочує його в веселості його серця.
1
Є зло, яке я побачив під сонцем, і воно велике на людині.
2
Чоловік, якому Бог дасть багацтво і маєтки і славу, і немає браку в його душі в усьому, що забажає, і Бог не дасть йому владу з цього їсти, бо чужий чоловік його їсть. Це марнота і тяжка.
3
Якщо чоловік народить сто (дітей), і поживе багато літ, і дуже численні будуть дні його літ, і його душа не насититься добром, і не було для нього гробниці, я сказав: Недоношений кращий від нього,
4
бо він прийшов в марноті і відходить в темряві, і його імя покриється темрявою,
5
і він сонце не побачив і не пізнав, в нього спочинок більший ніж в того.
6
І якщо він пожив до повороту тисячі літ і не знав праведності, чи не все іде до одного місця?
7
Всякий труд людини для її уст, і душа не насититься.
8
Бо яка користь мудрому над дурним? Бо бідний пізнав як ходити перед життям.
9
Зір очей кращий від того, що ходить душею. І це марнота і бажання духа.
10
Якщо щось сталося, вже названо йому імя, і знано хто є чоловік, і не зможе судитися з сильнішим від нього.
11
Бо є численні слова, що множать марноту. Що корисне для людини?
12
Бо хто знає, що добре для людини в житті, число днів життя його марноти? І провів їх в тіні. Бо хто сповістить людині, що після нього буде під сонцем?
1
Добре імя краще ніж добра олія і день смерти ніж день народження.
2
Краще іти в дім плачу ніж іти до дому пиття, оскільки це кінець всякого чоловіка, і хто живе покладе до свого серця.
3
Кращий смуток від сміху, бо в смутку лиця серце зробиться добрим.
4
Серце мудрих в домі плачу, і серце безумних в домі радости.
5
Краще слухати картання мудрого ніж чоловік, що слухає пісню безумних.
6
Бо сміх безумних як голос тернини під казаном. І це марнота.
7
Бо пригноблення виводить з рівноваги мудрого і губить серце його шляхотності.
8
Краще кінець справи від його початку, кращий довготерпеливий від того, що надимається духом.
9
Не спішися злоститися в твому дусі, бо гнів спочине в подолку беззаконних.
10
Не скажи: Що сталося, що раніші дні були кращі від цих? Бо ти про це не запитався в мудрості.
11
Мудрість добра з роздаванням насліддя, і корисна для тих, що бачать сонце.
12
Бо мудрість у своїй тіні як тінь срібла, і надмір знання мудрости оживить того, що її посідає.
13
Глянь на божі створіння. Бо хто зможе прикрасити того, кого Бог скрутив?
14
В день доброти жий в добрі і в дні зла гляди. І це співзвучним цьому зробив Бог задля цього, щоб людина після себе не знайшла нічого.
15
Я все побачив в днях моєї марноти. Є праведний, що гине в своїй праведності і є безбожний, що остається в своїм злі.
16
Не ставай дуже праведним і не мудруй надмірно, щоб часом ти не зійшов з ума.
17
Не будь дуже безбожним і не стань твердим, щоб ти не помер не в твому часі.
18
Добре тобі держатися цього, і цим не опогани твою руку, бо хто боїться Бога (йому) пощастить в усьому.
19
Мудрість поможе мудрому більше ніж десять володарів, що є в місті.
20
Бо немає на землі праведної людини, яка зробить добро і не згрішить.
21
І не прикладай твоє серце до всіх слів, які скажуть, щоб ти не почув твого раба, що тебе проклинає,
22
бо він багато разів вчинить тобі зло і численними наворотами зробить зло твому серцю, щоб і ти інших проклинав.
23
Це все я випробував в мудрості. Я сказав: Змудрію,
24
і вона віддалилася від мене дальше від того, що була, і глибину глибини, хто її знайде?
25
Обійшов я і моє серце, щоб пізнати, і щоб розвідати і знайти мудрість і лік, і пізнати безумність і твердість і крутійство безбожних.
26
І я знаходжу гіркіше від смерті, жінку, яка є пасткою і її серце сіті, її руки кайдани. Добре перед лицем Бога вирватися від неї, і хто грішить схоплений буде нею.
27
Гляди це я знайшов, сказав Екклизіяст, одне по однім, щоб знайти задум,
28
який ще шукала моя душа і я не знайшов. Я знайшов одного чоловіка в тисячі і жінки в усьому цьому я не знайшов.
29
Лише ось це я знайшов, що Бог зробив людину праведною, і вони дослідили численні помисли.
1
Хто знає мудрих? І хто знає розвязку слова? Мудрість людини освічує її лице, і безвстидний своїм лицем буде зненавиджений.
2
Зберігай (те, що виходить з) уст царя і відносно слова божої клятви не спішися.
3
Підеш від його лиця, не стій в поганому слові. Бо він вчинить все, що лиш забажає,
4
оскільки як цар він говорить з владою, і хто йому скаже: Що зробиш?
5
Хто береже заповідь не пізнає злого слова, і серце мудрого знає час суду.
6
Бо для всякого діла є час і суд, бо знання людини велике в нього.
7
Бо немає того, хто знає, що буде, бо хто йому сповістить як буде?
8
Немає чоловіка, що має владу над духом, щоб заборонити духові. І не має сили в день смерти, і не має післанництва в війну, і безбожність не спасе того, що її має.
9
І я побачив це все і я віддав моє серце на всяке твориво, яке створене під сонцем, те чим чоловік володів над чоловіком, щоб йому вчинити зло.
10
І тоді я побачив безбожних, яких несли до гробниць, і пішли з святого місця і похвалили в місті, бо так вчинили. І це ж марнота.
11
Бо немає швидкого протиставлення того тим, що погане чинять. Через це заспокоєне було серце людських синів в них, щоб чинити зло.
12
Хто згрішив, зробив від тоді зло і довго перед тим. Бо і знаю я, що буде добре тим, що бояться Бога, щоб вони боялися його лиця.
13
І не буде добра для безбожного, і не продовжить днів в тіні той, хто не боїться божого лиця.
14
Є марнота, що вчинена на землі, бо є праведні з якими стається за ділами безбожних, і є безбожні з якими стається за ділами праведних. Я сказав, що і це марнота.
15
І я похвалив веселість, бо немає добра для людини під сонцем, хіба що їсти і пити і веселитися, і воно прийде до нього в його труді в дні його життя, які йому Бог дав під сонцем.
16
В цьому я віддав моє серце, щоб пізнати мудрість і побачити плутанину зроблену на землі, бо і в день і в ночі не бачить сна в його очах,
17
і я побачив усі божі творива, що людина не зможе знайти твориво зроблене під сонцем. Те, що людина трудитиметься знайти, і не знайде. І те, що мудрий скаже, що впізнав, не зможе знайти.
1
Бо це все я дав у моє серце, і моє серце побачило це все. Так як праведні і мудрі і їхні діла в руці Бога, і немає чоловіка який знає любов і ненависть. Все перед їхнім лицем,
2
марнота в усьому. Один припадок в праведного і безбожного, доброго і злого і чистого і нечистого і хто жертвує і хто не жертвує. Як добрий, так той, хто грішить. Як той, що кленеться, так хто боїться клятви.
3
Це погане в усьому зробленому під сонцем, що один припадок для всіх. І серце людських синів наповнилося злом, і плутанина в їхньому серці в їхньому житті, і після них до мертвих.
4
Бо хто той, що спільник всіх живих? Є надія, бо жива собака, вона краща від мертвого лева.
5
Бо ті, що живуть, пізнають, що вмирають, і мертві не знають нічого. І немає для них вже винагороди, бо їхня память забута.
6
І вже пропали їхня любов і їхня ненависть і їхні ревнощі, і вже немає для них на віки часті в усьому, що зроблене під сонцем.
7
Ходи їж твій хліб у веселості і пий твоє вино добрим серцем, бо вже Бог вподобав твої творива.
8
В усякому часі хай твоя одіж буде біла, і хай не забракне олії на твоїй голові.
9
Гляди на життя з жінкою, яку ти полюбив, всі дні життя твоєї марноти, які тобі дано під сонцем, всі дні твоєї марноти, бо це твоя часть у твоїм житті і в твоїм труді, яким ти трудишся під сонцем.
10
Все, що лиш знайде чинити твоя рука, вчини за твоєю силою, бо немає творива і помисла і пізнання і мудрости в аді, куди ти підеш.
11
Я повернувся і побачив під сонцем, що біг не для прудких, і бій не для сильних, і хліб не для мудрих і багацтво не для розумних і ласка не для тих, що пізнають, бо їх всіх зустріне час і припадок.
12
Бо і людина не пізнала свого часу. Так як риби ловляться злою сіттю, і як птахи ловляться пасткою, людські сини ловляться як вони в поганий час, коли нагло на них нападе.
13
І я побачив це - мудрість під сонцем, і вона для мене велика.
14
Місто мале і в ньому мало людей, і прийде проти нього великий цар і окружить його і збудує проти нього великі вали.
15
І знайдеться в ньому бідна мудра людина, і вона спасе місто своєю мудрістю. І людина не буде згадана з тою бідною людиною.
16
І я сказав: Мудрість краща від сили. І мудрість бідного понижена, і його слів не чути.
17
Слова мудрих в тишині почуються понад крик тих, що володіють в безумностях.
18
Мудрість краща від військової зброї, і один грішачи знищить велику доброту.
1
Мухи, що здихають, засмородять посудину пахучої олії. Мало мудрості шляхетіше від великої слави безумності.
2
Серце мудрого з його правого боку, і серце безумного з його лівого боку.
3
І коли безумний іде дорогою, забракне в нього серця, і те, що він думає, все безумність.
4
Якщо проти тебе підніметься дух того, хто панує, не остав твого місця, бо оздоровлення спиняє великі гріхи.
5
Є зло, яке я побачив під сонцем, як проступок, що вийшов від лиця того, що володіє.
6
Безумного поставлено на великих висотах, і багаті сядуть в приниженні.
7
Я бачив рабів на конях і володарів, що ходять на землі як раби.
8
Хто копає рів впаде в нього, і того, хто чистить пліт його вкусить гадюка.
9
Хто витягає каміння через них буде в біді, хто ріже дерева через них матиме клопіт.
10
Як відпаде залізо, і він жахнувся лицем, і скріпить сили, і мудрість більша від сміливости.
11
Якщо змія вкусить без шепоту, немає користи для чарівника.
12
Слова уст мудрого ласка, і губи безумного його затоплюють.
13
Початок слів його уст безумність, і кінець його уст погане запаморочення.
14
І безумний множить слова. Людина не пізнала те, що стається, і те, що буде після нього, хто їй сповістить?
15
Труд безумних їх змучить, (як того) хто не взнав як іти до міста.
16
Горе тобі, місто, якого твій цар молодий і твої володарі вдосвіта їдять.
17
Блаженна ти, земле, якої твій цар син свобідних і твої володарі їдять в час для сили і не завстидаються.
18
Через лінивство упаде дах, і через безділля рук звалиться дім.
19
На радість роблять хліб, і вино веселить живих, і усі послухаються срібла.
20
І в твоїй совісті не проклинай царя і в покоях твоїх спалень не проклинай багатого. Бо небесний птах віднесе голос, і той, хто має крила, сповістить слово.
1
Пішли твій хліб на лице води, бо за багато днів його знайдеш.
2
Дай часть сімом і вісімом, бо не знаєш, яке зло буде на землі.
3
Коли хмари наповняться дощем, виливають на землю. І якщо дерево впаде на південь і якщо на північ, на місці, куди дерево впаде, там буде.
4
Хто пильнує вітер не посіє, і хто дивиться на хмари не пожне,
5
в них немає того, хто знає, яка дорога духа. Так як кості вагітної в лоні, так не впізнаєш божі творіння, все що Він чинитиме.
6
Вдосвіта сій твоє насіння, і на вечір хай не ослабне твоя рука, бо не знаєш котре зійде, чи це, чи те, і чи оба разом добрі.
7
І світло солодке і добре очам бачити сонце.
8
Бо і коли людина поживе багато літ, в усіх цих звеселиться і згадає дні темряви, бо будуть численні. Все, що приходить, марнота.
9
Звеселися молодче, в твоїй молодості, і хай тобі добро вчинить твоє серце в днях твоєї молодості, і ходи в дорогах твого серця і за зором твоїх очей, і знай, що після цього всього тебе Бог приведе до суду.
10
І відстав лють від твого серця і відведи зло від твого тіла, бо молодість і незнання - марнота.
1
І в днях твоєї молодости згадай Того, що тебе створив, аж доки не прийдуть дні зла і надійдуть роки, в яких скажеш: Немає мені в них милування.
2
Доки не померкне сонце і світло і місяць і звізди, і повернуться хмари після дощу.
3
В день, в якому зрушаться сторожі дому і зігнуться мужі сили, і бездільні будуть жінки, що мелять, бо зменшилися числом, і потемніють ті, що їх видно крізь дірку.
4
І замкнуть двері на торговиці в немочі голосу жінки, що меле, і підніметься на голос горобця, і упокорені будуть всі дочки співу.
5
І з висоти побачать, і жахи на дорозі. І зацвите миґдал, і потовстіє саранча, і розсіється капарис, бо людина пішла до свого вічного дому, і окружили торговицю ті, що оплакують.
6
Доки не знищиться сріблий шнурок, і розбитим буде чисте золото, і знищеним буде відро при джерелі, і колесо побіжить до става,
7
і пісок повернеться до землі, як був, і дух повернеться до Бога, який його дав.
8
Марнота марнот, сказав Екклизіяст, все марнота.
9
І томущо Екклизіяст був мудрий над міру, він ще навчив нарід пізнання і ухо дослідить красу притчей.
10
Багато Екклизіяст шукав знайти бажані слова і правильно написане, слова правди.
11
Слова мудрих як рожно і як насаджені цвяхи, які дані від пастуха одного як збірка і з них є надмір.
12
Мій сину, бережись робити багато книг. Немає кінця, і велике навчання труд для тіла.
13
Кінець всього слова як чується: Бійся Бога і зберігай його заповіді, бо це - вся людина.
14
Бо Бог приведе на суд все твориво з усім недогляненим, чи добрим, і чи злим.