1

¹ Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас!

² Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,

³ знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

⁴ А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.

⁵ А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана.

⁶ Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

⁷ Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа.

⁸ Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх.

⁹ А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю,

¹⁰ а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний,

¹¹ бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

¹² Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

¹³ Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

¹⁴ Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.

¹⁵ Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

¹⁶ Не обманюйтесь, брати мої любі!

¹⁷ Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.

¹⁸ Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його.

¹⁹ Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів.

²⁰ Бо гнів людський не чинить правди Божої.

²¹ Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.

²² Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.

²³ Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі,

²⁴ бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є.

²⁵ А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!

²⁶ Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!

²⁷ Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.

2

¹ Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа.

² Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні,

³ і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: Ти сідай вигідно отут, а бідареві прокажете: Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм,

⁴ то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями?

⁵ Послухайте, мої брати любі, чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?

⁶ А ви бідаря зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди?

⁷ Хіба не вони зневажають те добре ім'я, що ви ним називаєтесь?

⁸ Коли ви Закона Царського виконуєте, за Писанням: Люби свого ближнього, як самого себе, то ви робите добре.

⁹ Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Закон удоводнює, що ви винуватці.

¹⁰ Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає.

¹¹ Бо Той, Хто сказав: Не чини перелюбства, також наказав: Не вбивай. А хоч ти перелюбства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Закону.

¹² Отак говоріть і отак чиніть, як такі, що будете суджені законом волі.

¹³ Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.

¹⁴ Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?

¹⁵ Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму,

¹⁶ а хтонебудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтесь та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, що ж то поможе?

¹⁷ Так само й віра, коли діл не має, мертва в собі!

¹⁸ Але скаже хтонебудь: Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх.

¹⁹ Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять.

²⁰ Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва?

²¹ Авраам, отець наш, чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака?

²² Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл?

²³ І здійснилося Писання, що каже: Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим.

²⁴ Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри?

²⁵ Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила?

²⁶ Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва!

3

¹ Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.

² Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.

³ От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.

⁴ От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.

⁵ Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!

⁶ І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.

⁷ Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,

⁸ та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!

⁹ Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.

¹⁰ Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!

¹¹ Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?

¹² Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця.

¹³ Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!

¹⁴ Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,

¹⁵ це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.

¹⁶ Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!

¹⁷ А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.

¹⁸ А плід правди сіється творцями миру.

4

¹ Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють?

² Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте,

³ прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої.

⁴ Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається.

⁵ Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває?

⁶ Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє:

Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать.

⁷ Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас.

⁸ Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні!

⁹ Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум!

¹⁰ Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!

¹¹ Не обмовляйте, брати, один одного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Закона обмовляє та судить Закона. А коли ти Закона осуджуєш, то ти не виконавець Закона, але суддя.

¹² Один Законодавець і Суддя, що може спасти й погубити. А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?

¹³ А ну тепер ви, що говорите: Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти,

¹⁴ ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає!...

¹⁵ Замість того, щоб вам говорити: Як схоче Господь та будемо живі, то зробимо це або те.

¹⁶ А тепер ви хвалитеся в своїх гордощах, лиха всяка подібна хвальба!

¹⁷ Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить, той має гріх!

5

¹ А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати:

² ваше багатство згнило, а ваші вбрання міль поїла!

³ Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні!

⁴ Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота!

⁵ Ви розкошували на землі й насолоджувались, серця свої вигодували, немов би на день заколення.

⁶ Ви Праведного засудили й убили, Він вам не противився!

⁷ Отож, браття, довготерпіть аж до приходу Господа! Ось чекає рільник дорогоцінного плоду землі, довготерпить за нього, аж поки одержить дощ ранній та пізній.

⁸ Довготерпіть же й ви, зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід Господній!

⁹ Не нарікайте один на одного, браття, щоб вас не засуджено, он Суддя стоїть перед дверима!

¹⁰ Візьміть, браття, пророків за приклад страждання та довготерпіння, вони промовляли Господнім Ім'ям!

¹¹ Отож, за блаженних ми маємо тих, хто витерпів. Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його, що вельми Господь милостивий та щедрий.

¹² А найперше, браття мої, не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! Слово ж ваше хай буде: Так, так та Ні, ні, щоб не впасти вам в осуд.

¹³ Чи страждає хто з вас? Нехай молиться! Чи тішиться хтось? Хай співає псалми!

¹⁴ Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім'я,

¹⁵ і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться.

¹⁶ Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!

¹⁷ Ілля був людина, подібна до нас пристрастями, і він помолився молитвою, щоб дощу не було, і дощу не було на землі аж три роки й шість місяців...

¹⁸ І він знов помолився, і дощу дало небо, а земля вродила свій плід!

¹⁹ Браття мої, коли хто з-поміж вас заблудить від правди, і його хто наверне,

²⁰ хай знає, що той, хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерти та безліч гріхів покриває!