1
Нехай же цілує він мене поцілунком уст своїх. Бо кохання твоє солодше од вина.
2
Бо від пахких духмян твоїх ймення твоє, мов єлей розлитий; тому юнки кохають тебе.
3
Веди мене, ми побіжимо з тобою; цар завів мене до світлиць своїх, будемо захоплюватися і радіти тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити; яка ж то насолода тебе кохати!
4
Доні єрусалимські! Чорнява я, але гарна, мов шатра Кедарські, мов запони Соломонові.
5
Не дивіться на те, що я смаглява; бо сонце дивилося на мене, сини матері моєї розгнівалися на мене, залишили мене стерегти виноградники, – але мого власного виноградника я не стерегла.
6
Скажи мені ти, котрого любить душа моя: де пасеш ти? Де опівдні спочинок даєш отарі твоїй? Нащо мені осторонь бути біля отар друзів твоїх?
7
Якщо ти не відаєш усього, о найчудовіша серед жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастухових.
8
З лошицею моєю в колісниці фараоновій я порівняв тебе, улюблена моя!
9
Прегарні щічки твої за підвісками, шия твоя в золотому намисті;
10
Золоті підвіски ми вчинимо тобі із срібними блищиками.
11
Доки цар був за столом своїм, народ мій розливав пахощі свої.
12
Мировий пучечок – улюблений мій у мене; цілу ніч він буде спочивати на грудях моїх.
13
Наче гроно кипрове, – коханий мій в мене у виноградниках Ен-Ґедських.
14
О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! Очі твої голубині.
15
О, ти прекрасний, улюблений мій і милий! І ложе у нас – зелень.
16
Дахи осель наших – кедри, а бантини наші – кипариси.
1
Я троянда шаронська, лілея долин.
2
Мов лілія між терням, – кохана моя між юнками,
3
Мов яблуня поміж лісовими деревами, – коханий мій між синами. У затінку від неї я люблю посидіти, і плід [коханого] був солодкий для мене.
4
Він приніс мене до бенкетного покою, і знамено його наді мною – кохання.
5
Підкрепіть мене печивом виноградним, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від кохання.
6
Ліва рука його у мене під головою, а правиця обнімає мене.
7
Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть і не тривожте моєї любови, доки йому до вподоби.
8
Голос коханого мого! Ось, він іде, скаче по горах, стрибає пагорбами.
9
Коханий мій схожий на сарну чи молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, зазирає у вікно, крізь грати заглядає.
10
Коханий мій почав говорити мені: Підведися, улюблена моя, пречудова моя, вийди!
11
Ось, зима уже проминула і дощ минув, перестав;
12
Квіти з'явилися на землі; пора співу пташок надбігла, і голос горлиці чутно в країні нашій;
13
Смоковниці вже свої зелені смокви розкрили, і виноградні лози з ніжним цвітом дихають добрими духмянами. Підведися, кохана моя, найвродливіша моя, вийди!
14
Голубко моя в ущелинах скельних у сховку стрімкої кручі! Покажися мені личком, дай почути твій голос, бо голос твій – мед і личко принадне.
15
Ловіть нам лисиць, лисинят маленьких, що виноградники нівечать, а виноградники наші з ніжним цвітом.
16
Коханий мій належить мені, а я – йому; він пасе поміж лілеями.
17
Доки день [прохолодою] дихає, і утікають тіні, повернися, мій коханий, будь схожий на сарну чи молодого оленя на горах Бетеру.
1
На ложі моєму я вночі шукала того, котрого любить душа моя, шукала його і не знайшла його.
2
Підведуся ж я, піду містом, вулицями і майданами, і буду шукати того, котрого любить душа моя; шукала я його та не знайшла його.
3
Зустріла мене сторожа, що обходила місто: чи не бачили ви того, котрого любить душа моя?
4
Та заледве відійшла од них, як знайшла того, котрого любить душа моя, вхопилася за нього, і не відпускала його, аж доки не привела його до оселі матері моєї, у внутрішні покої тої, що зачала мене.
5
Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть, не тривожте мого кохання, доки йому до вподоби.
6
Хто ця, що виходить з пустелі, немов стовпи диму, напахчена миром та ладаном, усілякими пахощами мироварника?
7
Ось ложе його – Соломонове: шістдесят лицарів довкола нього, з лицарів славних Ізраїля.
8
Усі вони тримають по мечу, усі вправні в бою, кожен з мечем при стегні від страху нічного.
9
Ноші вчинив собі цар Соломон із дерев ливонських;
10
Стовпці їхні вчинив із срібла, а опертя для ліктів – із чистого золота; сидіння його з пурпуру;
11
осердя його облямоване коханням доньок єрусалимських.
12 Підіть і подивіться, доні Сіонські, на царя Соломона у вінці, котрим увінчала його матір його у день його шлюбу, в день радощів серця його.
1
О, ти чудова, моя кохана, ти пречудова! Очі твої голубині за твоїм покривалом; коси твої, мов козяче стадо, що сходить з гори Ґілеадської.
2
Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходить, із котрих у кожної по двійко ягнят, і немає серед них неплідної;
3
Мов стрічка черлена, губи твої, і вуста твої жадані; мов половинки граната – щічки твої за твоїм покривалом;
4
Шия твоя, наче вежа Давидова, на зброю влаштована, тисяча щитів висять у ній – усе щити лицарів!
5
Двійко персів твоїх, мов двійнята молодої сарни, що пасуться між лілеями.
6
Допоки день дихає [прохолодою], і втікають тіні, я піду на гору мирову і на пагорб з ладану.
7
Уся ти прекрасна, кохана моя, і плямки не маєш ти жодної!
8
Ходімо зі мною з Ливану, моя наречена! Зі мною йди з Ливану! Спіши з верховини Амани, з верховини Сеніру та Гермону, від лігвищ левових, від гір леопардових.
9
Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена; полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом, що на шиї твоїй.
10
О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена; О, наскільки любов твоя краща від вина, і духмяність олив твоїх – усі пахощі!
11
Щільниковим медом капають уста твої, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і духмяна шатів твоїх схожі на пахощі Ливану!
12
Замкнений садок – сестра моя, наречена, зачинена криниця, джерельце запечатане;
13
Розсадники твої – сад з гранатовими яблуками, з пречудовими плодами, кипри з нардами,
14
Нард і шафран, пахуча тростина і кориця з усілякими духмянами дерев, мира і алоє, з усіма пахощами найкращими;
15
Садове джерельце – криниця живої води і потоки з Ливану.
16
Здіймися, [вітре], з півночі і прилинь з півдня, повій на сад мій, – і полинуть пахощі його! Нехай прийде мій коханий до саду свого і смакує солодкими плодами його.
1
Прийшов я до саду мого, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з пахощами моїми, посмакував щільниками моїми з медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені.
2
Я сплю, а серце моє на сторожі; [ось], голос мого коханого, котрий стукає: Відчини мені, сестро моя, кохана моя, голубко моя, найчистіша моя! Бачу, що голова моя усесенька в росі, а кучері мої – у нічній волозі.
3
Я скинула хітона свого, як же мені знову одягнути його? Я помила ноги собі: як же мені бруднити їх?
4
Коханий мій простягнув руку свою крізь отвір у дверях, і нутро моє захвилювалося від нього.
5
Я підвелася, щоб відімкнути коханому моєму, і з рук моїх скапувало миро, і з пальців моїх миро капало на руків'я замка.
6
Відчинила я коханому моєму, а коханий мій обернувся і зник. Аж душа мені затерпла, як він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, а він не обізвався до мене;
7
Зустріла мене варта, що обходила місто; вартові побили мене, поранили мене, здерли з мене покривало моє, вартові мурів.
8
Заклинаю вас, доні єрусалимські; якщо ви стрінете коханого мого, що скажите ви йому? Що я знемагаю від кохання.
9
А чим же коханий твій кращий від інших коханих, найвродливіша серед жінок? Чим коханий твій кращий від інших, що ти отак благаєш нас?
10
Коханий мій білявий і рум'яний, найвиразніший з-поміж десяти тисяч інших.
11
Голова його – чисте золото; кучері його хвилясті, і чорні, як ворон.
12
Очі його – мов голуби край потоків води, що купаються в молоці, а відтак на березі сідають.
13
Щоки його – квітник духмяний, мов квіти солодкі; губи його, – як лілеї, випромінюють солодке миро;
14
Руки його – золоті кругляки, оздоблені топазами; живіт його – мовби статуя із слонової кості, оздоблена сапфірами;
15
Ноги його – мармурові стовпи, поставлені на підніжжях з чистого золота; вигляд його схожий на Ливана, величний, мов кедри.
16
Уста його – найсолодші, і увесь він – люб'язність. Ось, хто коханий мій, і ось хто друг мій, доні єрусалимські.
1
Куди пішов коханий твій, найвродливіша серед жінок? Куди завернув твій милий? Ми пошукаємо його з тобою.
2
Мій коханий пішов до саду свого, до квітників духмяних, щоб випасати в садах і збирати лілеї.
3
Я належу коханому моєму, а коханий мій – мені; він випасає серед лілей.
4
Прекрасна ти, кохана моя, наче Тірца, і люб'язна, мов Єрусалим, грізна, як полки з прапорами!
5
Відведи очі твої від мене, тому що вони долають мене.
6
Зуби твої, мов стадо кіз, що сходить з Ґілеад-гір; зуби твої, мов отара овець, що з купальні виходить, і в кожної є двійко ягнят і неплідної немає поміж ними;
7
Мов половинки гранатового яблука – скроні твої під покривалом твоїм.
8
Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць та юнок безліч.
9
Але єдина – вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона в матері своєї, вибрана єдина тією, що народила її. Побачили її доні Сіону – і величають її, цариці й наложниці – і вихваляють її.
10
Хто оця, що схожа на зорю, прекрасна, як місяць, і ясна, мов сонце, грізна, як полки з прапорами?
11
Я зійшла в горіховий сад подивитися на плоди долини, поглянути, чи виноград броститься, і чи розквітли гранатові дерева?
12
Не відаю, як душа моя вабила мене до колісниць відомих народу мого!
1
Озирнися, озирнися, о, Суламіто! Озирнися, озирнися, – і ми подивимося на тебе. Чого вам дивитися на Суламіту, наче на танок військовий?
2
О, які прекрасні ноги твої в сандаліях, доню шляхетна! Округлість стегон твоїх – як намисто, витвір рук удатних;
3
Живіт твій – кругла чаша, [у котрій] не щезає духмяне вино; лоно твоє – сніп пшениці, оточений лілеями;
4
Двійко персів твоїх – мов двоє сарняток, близняток сарни;
5
Шия твоя, мов стовп із слонової кості; очі твої – озерця Хешбонські, що біля брами Бат-Рабіму; а ніс твій – вежа ливанська, що на Дамаск поглядає.
6
Голівка твоя на тобі, мов Кармел, і коси на голівці твоїй, мов пурпур; цар у захваті від [твоїх] кучерів.
7
Яка ж ти вродлива, яка зваблива, кохана моя, твоєю вродою.
8
Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона.
9
Подумав я: Вилізу на пальму, вхоплюся за гілки її; і груди твої були б, як грона виноградні, і видих ніздрів твоїх, як від яблук;
10
Уста твої, як найкраще вино. Воно тече для мого улюбленого солодко, спонукаючи замовкнути того, хто говорить.
11
Я належу улюбленому моєму, і до мене [прагне] бажання його.
12
Прийди, коханий мій, вийдемо в поле, заночуємо в поселеннях;
13
Уранці підемо до виноградників, глянемо, чи виноград броститься, чи його квіт з'явився, чи зацвіли вже гранатові дерева; там я віддам йому кохання моє.
14
Мандрагори вже пахощі розливають, і біля дверей наших усякі плоди пречудові; нові й старі, [це] для тебе, мій коханий, я поклала.
1
О, якби ти був моїм братом, що смоктав перса моєї матері. Тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і не була б зневаженою.
2
Я повела б тебе, привела б тебе в оселю матері моєї, ти навчав би мене, а я напоїла б тебе пахучим вином, соком граната мого.
3
Ліва рука його була б у мене під головою, а права обнімала б мене.
4
Заклинаю вас, доні єрусалимські: не будіть і не турбуйте моє кохання, доки йому приємно.
5
Хто це сходить від пустелі, спираючись на її коханого? Під яблунею я розбудила тебе, там сповила тебе мати твоя, там вона принесла тебе, та, що породила тебе.
6
Поклади мене, мов печатку, на серце твоє, мов перстень на руку твою: бо міцне, мов смерть, кохання; люті, мов пекло, ревнощі; стріли її – стріли вогненні; воно має полум'я найпристрасніше.
7
Глибокі води не можуть загасити любови, і ріки не захлинуть її. Якби хтось віддав усю маєтність дому свого за любов, то його відкинули б з презирством.
8
Є у нас сестра, котра ще маленька, і персів немає в неї; що нам учинити з сестрою нашою, коли будуть свататися до неї?
9
Якби вона була муром, то ми спорудили б на ньому срібний палац; а якби вона була дверима, то ми обшили б її кедровими дошками.
10
Я – мур, і перси у мене, мов башти; тому я буду в очах його, як та, що знайшла спокій.
11
Виноградник був у Соломона у Баал-Гамоні; він віддав цього виноградника сторожам, щоб кожний приносив за плоди його тисячу срібняків.
12
А мій виноградник у мене при мені. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті – сторожам плодів його.
13
О ти, що в садах живеш! Товариші зважають на голос твій, дай же й мені послухати його.
14 Поспішай, коханий мій! Будь, мов сарна чи молодий олень, на горах бальзамових.