1

1

Нехай же цілує він мене поцілунком уст своїх. Бо кохання твоє солодше од вина.

2

Бо від пахких духмян твоїх ймення твоє, мов єлей розлитий; тому юнки кохають тебе.

3

Веди мене, ми побіжимо з тобою; цар завів мене до світлиць своїх, будемо захоплюватися і радіти тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити; яка ж то насолода тебе кохати!

4

Доні єрусалимські! Чорнява я, але гарна, мов шатра Кедарські, мов запони Соломонові.

5

Не дивіться на те, що я смаглява; бо сонце дивилося на мене, сини матері моєї розгнівалися на мене, залишили мене стерегти виноградники, – але мого власного виноградника я не стерегла.

6

Скажи мені ти, котрого любить душа моя: де пасеш ти? Де опівдні спочинок даєш отарі твоїй? Нащо мені осторонь бути біля отар друзів твоїх?

7

Якщо ти не відаєш усього, о найчудовіша серед жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастухових.

8

З лошицею моєю в колісниці фараоновій я порівняв тебе, улюблена моя!

9

Прегарні щічки твої за підвісками, шия твоя в золотому намисті;

10

Золоті підвіски ми вчинимо тобі із срібними блищиками.

11

Доки цар був за столом своїм, народ мій розливав пахощі свої.

12

Мировий пучечок – улюблений мій у мене; цілу ніч він буде спочивати на грудях моїх.

13

Наче гроно кипрове, – коханий мій в мене у виноградниках Ен-Ґедських.

14

О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! Очі твої голубині.

15

О, ти прекрасний, улюблений мій і милий! І ложе у нас – зелень.

16

Дахи осель наших – кедри, а бантини наші – кипариси.

2

1

Я троянда шаронська, лілея долин.

2

Мов лілія між терням, – кохана моя між юнками,

3

Мов яблуня поміж лісовими деревами, – коханий мій між синами. У затінку від неї я люблю посидіти, і плід [коханого] був солодкий для мене.

4

Він приніс мене до бенкетного покою, і знамено його наді мною – кохання.

5

Підкрепіть мене печивом виноградним, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від кохання.

6

Ліва рука його у мене під головою, а правиця обнімає мене.

7

Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть і не тривожте моєї любови, доки йому до вподоби.

8

Голос коханого мого! Ось, він іде, скаче по горах, стрибає пагорбами.

9

Коханий мій схожий на сарну чи молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, зазирає у вікно, крізь грати заглядає.

10

Коханий мій почав говорити мені: Підведися, улюблена моя, пречудова моя, вийди!

11

Ось, зима уже проминула і дощ минув, перестав;

12

Квіти з'явилися на землі; пора співу пташок надбігла, і голос горлиці чутно в країні нашій;

13

Смоковниці вже свої зелені смокви розкрили, і виноградні лози з ніжним цвітом дихають добрими духмянами. Підведися, кохана моя, найвродливіша моя, вийди!

14

Голубко моя в ущелинах скельних у сховку стрімкої кручі! Покажися мені личком, дай почути твій голос, бо голос твій – мед і личко принадне.

15

Ловіть нам лисиць, лисинят маленьких, що виноградники нівечать, а виноградники наші з ніжним цвітом.

16

Коханий мій належить мені, а я – йому; він пасе поміж лілеями.

17

Доки день [прохолодою] дихає, і утікають тіні, повернися, мій коханий, будь схожий на сарну чи молодого оленя на горах Бетеру.

3

1

На ложі моєму я вночі шукала того, котрого любить душа моя, шукала його і не знайшла його.

2

Підведуся ж я, піду містом, вулицями і майданами, і буду шукати того, котрого любить душа моя; шукала я його та не знайшла його.

3

Зустріла мене сторожа, що обходила місто: чи не бачили ви того, котрого любить душа моя?

4

Та заледве відійшла од них, як знайшла того, котрого любить душа моя, вхопилася за нього, і не відпускала його, аж доки не привела його до оселі матері моєї, у внутрішні покої тої, що зачала мене.

5

Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть, не тривожте мого кохання, доки йому до вподоби.

6

Хто ця, що виходить з пустелі, немов стовпи диму, напахчена миром та ладаном, усілякими пахощами мироварника?

7

Ось ложе його – Соломонове: шістдесят лицарів довкола нього, з лицарів славних Ізраїля.

8

Усі вони тримають по мечу, усі вправні в бою, кожен з мечем при стегні від страху нічного.

9

Ноші вчинив собі цар Соломон із дерев ливонських;

10

Стовпці їхні вчинив із срібла, а опертя для ліктів – із чистого золота; сидіння його з пурпуру;

11

осердя його облямоване коханням доньок єрусалимських.

12 Підіть і подивіться, доні Сіонські, на царя Соломона у вінці, котрим увінчала його матір його у день його шлюбу, в день радощів серця його.

4

1

О, ти чудова, моя кохана, ти пречудова! Очі твої голубині за твоїм покривалом; коси твої, мов козяче стадо, що сходить з гори Ґілеадської.

2

Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходить, із котрих у кожної по двійко ягнят, і немає серед них неплідної;

3

Мов стрічка черлена, губи твої, і вуста твої жадані; мов половинки граната – щічки твої за твоїм покривалом;

4

Шия твоя, наче вежа Давидова, на зброю влаштована, тисяча щитів висять у ній – усе щити лицарів!

5

Двійко персів твоїх, мов двійнята молодої сарни, що пасуться між лілеями.

6

Допоки день дихає [прохолодою], і втікають тіні, я піду на гору мирову і на пагорб з ладану.

7

Уся ти прекрасна, кохана моя, і плямки не маєш ти жодної!

8

Ходімо зі мною з Ливану, моя наречена! Зі мною йди з Ливану! Спіши з верховини Амани, з верховини Сеніру та Гермону, від лігвищ левових, від гір леопардових.

9

Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена; полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом, що на шиї твоїй.

10

О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена; О, наскільки любов твоя краща від вина, і духмяність олив твоїх – усі пахощі!

11

Щільниковим медом капають уста твої, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і духмяна шатів твоїх схожі на пахощі Ливану!

12

Замкнений садок – сестра моя, наречена, зачинена криниця, джерельце запечатане;

13

Розсадники твої – сад з гранатовими яблуками, з пречудовими плодами, кипри з нардами,

14

Нард і шафран, пахуча тростина і кориця з усілякими духмянами дерев, мира і алоє, з усіма пахощами найкращими;

15

Садове джерельце – криниця живої води і потоки з Ливану.

16

Здіймися, [вітре], з півночі і прилинь з півдня, повій на сад мій, – і полинуть пахощі його! Нехай прийде мій коханий до саду свого і смакує солодкими плодами його.

5

1

Прийшов я до саду мого, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з пахощами моїми, посмакував щільниками моїми з медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені.

2

Я сплю, а серце моє на сторожі; [ось], голос мого коханого, котрий стукає: Відчини мені, сестро моя, кохана моя, голубко моя, найчистіша моя! Бачу, що голова моя усесенька в росі, а кучері мої – у нічній волозі.

3

Я скинула хітона свого, як же мені знову одягнути його? Я помила ноги собі: як же мені бруднити їх?

4

Коханий мій простягнув руку свою крізь отвір у дверях, і нутро моє захвилювалося від нього.

5

Я підвелася, щоб відімкнути коханому моєму, і з рук моїх скапувало миро, і з пальців моїх миро капало на руків'я замка.

6

Відчинила я коханому моєму, а коханий мій обернувся і зник. Аж душа мені затерпла, як він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, а він не обізвався до мене;

7

Зустріла мене варта, що обходила місто; вартові побили мене, поранили мене, здерли з мене покривало моє, вартові мурів.

8

Заклинаю вас, доні єрусалимські; якщо ви стрінете коханого мого, що скажите ви йому? Що я знемагаю від кохання.

9

А чим же коханий твій кращий від інших коханих, найвродливіша серед жінок? Чим коханий твій кращий від інших, що ти отак благаєш нас?

10

Коханий мій білявий і рум'яний, найвиразніший з-поміж десяти тисяч інших.

11

Голова його – чисте золото; кучері його хвилясті, і чорні, як ворон.

12

Очі його – мов голуби край потоків води, що купаються в молоці, а відтак на березі сідають.

13

Щоки його – квітник духмяний, мов квіти солодкі; губи його, – як лілеї, випромінюють солодке миро;

14

Руки його – золоті кругляки, оздоблені топазами; живіт його – мовби статуя із слонової кості, оздоблена сапфірами;

15

Ноги його – мармурові стовпи, поставлені на підніжжях з чистого золота; вигляд його схожий на Ливана, величний, мов кедри.

16

Уста його – найсолодші, і увесь він – люб'язність. Ось, хто коханий мій, і ось хто друг мій, доні єрусалимські.

6

1

Куди пішов коханий твій, найвродливіша серед жінок? Куди завернув твій милий? Ми пошукаємо його з тобою.

2

Мій коханий пішов до саду свого, до квітників духмяних, щоб випасати в садах і збирати лілеї.

3

Я належу коханому моєму, а коханий мій – мені; він випасає серед лілей.

4

Прекрасна ти, кохана моя, наче Тірца, і люб'язна, мов Єрусалим, грізна, як полки з прапорами!

5

Відведи очі твої від мене, тому що вони долають мене.

6

Зуби твої, мов стадо кіз, що сходить з Ґілеад-гір; зуби твої, мов отара овець, що з купальні виходить, і в кожної є двійко ягнят і неплідної немає поміж ними;

7

Мов половинки гранатового яблука – скроні твої під покривалом твоїм.

8

Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць та юнок безліч.

9

Але єдина – вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона в матері своєї, вибрана єдина тією, що народила її. Побачили її доні Сіону – і величають її, цариці й наложниці – і вихваляють її.

10

Хто оця, що схожа на зорю, прекрасна, як місяць, і ясна, мов сонце, грізна, як полки з прапорами?

11

Я зійшла в горіховий сад подивитися на плоди долини, поглянути, чи виноград броститься, і чи розквітли гранатові дерева?

12

Не відаю, як душа моя вабила мене до колісниць відомих народу мого!

7

1

Озирнися, озирнися, о, Суламіто! Озирнися, озирнися, – і ми подивимося на тебе. Чого вам дивитися на Суламіту, наче на танок військовий?

2

О, які прекрасні ноги твої в сандаліях, доню шляхетна! Округлість стегон твоїх – як намисто, витвір рук удатних;

3

Живіт твій – кругла чаша, [у котрій] не щезає духмяне вино; лоно твоє – сніп пшениці, оточений лілеями;

4

Двійко персів твоїх – мов двоє сарняток, близняток сарни;

5

Шия твоя, мов стовп із слонової кості; очі твої – озерця Хешбонські, що біля брами Бат-Рабіму; а ніс твій – вежа ливанська, що на Дамаск поглядає.

6

Голівка твоя на тобі, мов Кармел, і коси на голівці твоїй, мов пурпур; цар у захваті від [твоїх] кучерів.

7

Яка ж ти вродлива, яка зваблива, кохана моя, твоєю вродою.

8

Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона.

9

Подумав я: Вилізу на пальму, вхоплюся за гілки її; і груди твої були б, як грона виноградні, і видих ніздрів твоїх, як від яблук;

10

Уста твої, як найкраще вино. Воно тече для мого улюбленого солодко, спонукаючи замовкнути того, хто говорить.

11

Я належу улюбленому моєму, і до мене [прагне] бажання його.

12

Прийди, коханий мій, вийдемо в поле, заночуємо в поселеннях;

13

Уранці підемо до виноградників, глянемо, чи виноград броститься, чи його квіт з'явився, чи зацвіли вже гранатові дерева; там я віддам йому кохання моє.

14

Мандрагори вже пахощі розливають, і біля дверей наших усякі плоди пречудові; нові й старі, [це] для тебе, мій коханий, я поклала.

8

1

О, якби ти був моїм братом, що смоктав перса моєї матері. Тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і не була б зневаженою.

2

Я повела б тебе, привела б тебе в оселю матері моєї, ти навчав би мене, а я напоїла б тебе пахучим вином, соком граната мого.

3

Ліва рука його була б у мене під головою, а права обнімала б мене.

4

Заклинаю вас, доні єрусалимські: не будіть і не турбуйте моє кохання, доки йому приємно.

5

Хто це сходить від пустелі, спираючись на її коханого? Під яблунею я розбудила тебе, там сповила тебе мати твоя, там вона принесла тебе, та, що породила тебе.

6

Поклади мене, мов печатку, на серце твоє, мов перстень на руку твою: бо міцне, мов смерть, кохання; люті, мов пекло, ревнощі; стріли її – стріли вогненні; воно має полум'я найпристрасніше.

7

Глибокі води не можуть загасити любови, і ріки не захлинуть її. Якби хтось віддав усю маєтність дому свого за любов, то його відкинули б з презирством.

8

Є у нас сестра, котра ще маленька, і персів немає в неї; що нам учинити з сестрою нашою, коли будуть свататися до неї?

9

Якби вона була муром, то ми спорудили б на ньому срібний палац; а якби вона була дверима, то ми обшили б її кедровими дошками.

10

Я – мур, і перси у мене, мов башти; тому я буду в очах його, як та, що знайшла спокій.

11

Виноградник був у Соломона у Баал-Гамоні; він віддав цього виноградника сторожам, щоб кожний приносив за плоди його тисячу срібняків.

12

А мій виноградник у мене при мені. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті – сторожам плодів його.

13

О ти, що в садах живеш! Товариші зважають на голос твій, дай же й мені послухати його.

14 Поспішай, коханий мій! Будь, мов сарна чи молодий олень, на горах бальзамових.