1

1

Слово Господнє, котре було до Осії, Беерового сина, за днів Уззійї, Йотама, Ахаза, Єзекії, юдейських царів, та за днів Єровоама, Йоашового сина, царя ізраїльського.

2 Початок слова Господнього до Осії: І сказав Господь Осії: Іди, візьми собі за дружину блудницю і дітей блуду; бо вельми блудодіє земля оця, відступивши од Господа.

3 І пішов він, і взяв Гомер, доньку Дівлаїма, і вона зачала і породила йому сина.

4 І Господь сказав йому: Назви ім'я йому Ізреел, бо ще небагато пролине, – і Я стягну кров Ізреелу з дому Єгу і покладу край царству Ізраїлевому.

5 І станеться того дня, Я зламаю лука Ізраїля в долині Ізреел.

6

І зачала вона знову й породила доньку, і Він сказав йому (Осії): Назви їй ім'я Ло-Рухама; бо Я вже не буду милувати дім Ізраїля, аби прощати їм.

7 А дім Юдин помилую і врятую їх у Господі Бозі їхньому, врятую їх не луком, не мечем, не війною, не кіньми чи вершниками.

8

І відлучила вона Ло-Рухаму (непомилувану), і зачала знову, і породила сина.

9 І сказав Він: Назви ім'я йому Ло-Аммі, бо ви – не Мій народ, і Я не буду вашим [Богом].

2

1 Але буде число синів Ізраїля, як пісок морський, котрого неможливо ні виміряти, ні злічити; І там, де говорили їм: Ви – не Мій народ, будуть говорити їм: Ви – сини Бога живого.

2 І зберуться сини Юдині і сини Ізраїлеві разом, і настановлять собі одну голову, і вийдуть із землі (країни) [переселення], бо великий день Ізреела!

3 Кажіть братам вашим: Мій народ, і сестрам вашим: Помилувана.

4

Судіться з вашою матір'ю, судіться; бо вона не дружина Моя, і Я не чоловік її, нехай вона відкине блуд від обличчя свого і перелюб від грудей своїх,

5

Щоб Я не викрив її до голизни і не виставив її, наче за дня уродин її, не вчинив її пустелею, не обернув її на суху землю і не заморив її спрагою.

6

І дітей її не помилую, тому що вони діти блуду.

7

Тому що блудодіяла матір їхня, і зганьбила себе, зачавши їх; бо казала: Піду за коханцями моїми, котрі дають хліб мені і воду, вовну і льон, єлей і напої.

8

За це, ось, Я закидаю шлях її терням і загороджу її загорожею, і вона не знайде стежок своїх,

9

І поженеться за коханцями своїми, але не наздожене їх і буде шукати їх, але не знайде і скаже: Піду я і повернуся до першого чоловіка свого; бо тоді краще було мені, аніж тепер.

10

І не знала вона, що Я, Я давав їй хліб, і вино, і єлей, і примножував у неї срібло і золото, з котрого вони виготовили [ідола ] Ваала.

11

За це Я заберу назад хліб Мій в його час і вино Моє в пору його, і відберу вовну і льон Мій, що даний для покриття голизни її.

12

І нині відкрию сором її перед очима коханців її, і ніхто не вирве її з руки Моєї.

13

І припиню у неї будь-які веселощі, свята, празники її і новомісяччя її, і суботи її, і всі урочистості її.

14

І спустошу виноградні лози її і смоковниці її, про яких вона каже: Це в мене дарунки, котрі подарували мені коханці мої; і Я перетворю їх на ліс, і польові звірі з'їдять їх.

15

І покараю її за дні служіння Ваалам, коли вона кадила їм, і, прикрасивши себе сережками і намистом, ходила за коханцями своїми, а Мене забувала, говорить Господь.

16

А тому ось, і Я поведу її, приведу її в пустелю і буду говорити до її серця.

17

І дам їй звідти виноградники її і долину Ахор, мов двері надії; і вона буде співати там, як за днів юности своєї, і як за дня виходу свого з краю Єгипетського.

18

І станеться того дня, говорить Господь: Ти будеш називати Мене: Чоловіче мій, і не будеш уже називати Мене: Ваале.

19

І звільню її уста від імені Ваалів, і вже не будуть згадуватися імена їхні.

20

І вчиню того часу для них спілку з польовими звірями і з птахами небесними і з плазунами на землі; і лук, і меч, і війни винищу від землі тієї, і дам їм жити в безпеці.

21

І заручуся з тобою навіки, і заручуся з тобою в правді і в суді, в добрі і в милосерді.

22

І заручуся з тобою на вірність, і ти спізнаєш Господа.

23

І станеться того дня, Я почую, говорить Господь, почую небо, і воно почує землю,

24

І земля почує хліб і вино, і єлей; а ці почують Ізреела.

25

І посію її для Себе на землі, і помилую Непомилувану, і скажу не Моєму народові: Ти – Мій народ, а він скаже: Ти – мій Бог!

3

1

І сказав мені Господь: Йди іще і полюби жінку, котру любить чоловік, і котра чинить перелюб, вчини, як любить Господь синів Ізраїля, а вони навертаються до інших богів і люблять млинці виноградні їхні.

2 І надбав я її собі за п'ятнадцять срібняків і за хомер ячменю і півхомера ячменю,

3 І сказав їй: Багато днів залишайся в мене; не блуди і не будь з іншими; я також буду для тебе.

4 Бо тривалий час сини Ізраїля залишатимуться без царя і без князя і без пожертви, без жертовника, без ефоду і терафів.

5 Потому навернуться сини Ізраїля і знайдуть Господа Бога свого і Давида, царя свого, і будуть благоговіти перед Господом і добром Його в останні дні.

4

1

Слухайте слово Господнє, сини Ізраїля; бо суд у Господа з мешканцями цієї землі, тому що немає ні істини, ні милосердя, ні богопізнання на землі.

2

Присяга і облуда, убивство і крадіж та перелюб вельми поширилися, і кровопролиття постає за кровопролиттям.

3

За це заплаче земля оця, і знесиліють усі, що живуть на ній, із польовими звірами і птахами небесними, навіть риба морська загине.

4

Але ніхто не сперечайся, ніхто не викривай іншого; і твій народ – немов ті, що сперечаються зі священиками.

5

І ти впадеш удень, і пророк упаде з тобою вночі, і винищу матір твою.

6

Винищений буде народ Мій за нестачу ведення: оскільки ти відкинув ведення, то Я також відкину тебе від священнодіяння переді Мною; і оскільки ти забув закон Бога твого, то Я також забуду дітей твоїх.

7

Що більше вони примножуються, тим більше грішать супроти Мене; славу їхню оберну на ганьбу.

8

Гріхами народу Мого насичуються вони, і до беззаконня їхнього тяжіє їхня душа.

9

І що станеться з народом, те й зі священиком; і покараю його за шляхи його і відплачу за справи його.

10

Будуть їсти – і не наситяться; будуть блудити – і не розмножаться, бо покинули служіння Господові.

11

Блуд, вино і напої заволоділи серцем їхнім.

12

Народ Мій запитує своє дерево, і жезло його дає йому відповідь; бо дух блуду завів їх в облуду, і, блудодіючи, вони відступили од Бога свого.

13

На верховинах гір вони приносять пожертви і на пагорбах звершують кадіння під дубом і тополею, і терном, тому що гарний від них затінок; тому чинять перелюб доньки ваші і чинять перелюб невістки ваші.

14

Я покину карати дочок ваших, коли вони блудодіють, і невісток ваших, коли вони чинять перелюб, тому що ви самі – на боці блудниць і з перелюбниками приносите пожертви, а темний народ гине.

15

Якщо ти, Ізраїлю, блудодієш, то нехай не грішив би Юда; і не ходіть до Ґілґалу, і не приходьте до Бет-Авену, і не присягайтеся: Живий Господь!

16

Бо неначе уперта телиця, упертим став Ізраїль: тому чи буде відтепер Господь пасти їх, як ягнят на просторому пасовиську?

17

Прив'язався до ідолів Єфрем; покинь його!

18

Огидна пиятика їхня, цілком віддалися блудодіянню; князі їхні люблять ганебне.

19

Охопить їх вітер своїми крилами, і засоромляться вони пожертв своїх.

5

1

Слухайте це, священики, і вважайте, доме Ізраїля! Прихиліть вухо, доме царя; бо вам буде суд, тому що ви були пасткою в Міцпі і сіттю, розіп'ятою на Таворі.

2

Глибоко занурилися вони в розпусту; але Я покараю їх усіх.

3

Єфрема Я знаю, та й Ізраїль не утаємничений від Мене; бо ти чиниш блуд, Єфреме, й Ізраїль опоганився.

4

Справи їхні не дають їм навернутися до Бога свого, бо дух блуду всередині їх, і Господа вони не пізнали.

5

І пиха Ізраїля упосліджена в очах їхніх; Ізраїль і Єфрем впадуть від нечестя свого, упаде і Юда з ними;

6

З вівцями своїми і волами підуть шукати Господа і не знайдуть його; Він залишив їх.

7

Господові вони зрадили, тому що породили чужих дітей і нині місяць-молодик пожере їх з їхнім майном.

8

Затрубіть рогом у Ґів'ї, засурміть сурмою у Рамі; зголошуйте в Бет-Авені: За тобою, Веніямине!

9

Єфрем став пустелею в день покарання; між племенами Ізраїлевими Я сповістив це.

10

Вожді юдейські стали схожі на тих, що пересувають межі: Виллю гнів Мій на них, як воду.

11

Пригнічений Єфрем, уражений судом; бо зажадав ходити слідом за марнотою.

12

І буду, як міль, для Єфрема, і як черва, для дому Юдиного.

13

І побачив Єфрем хворобу свою і Юда – свою рану, і пішов Єфрем до Ашшура і послав до царя Яреба; але він не може уздоровити вас, і не вилікує вас од рани.

14

Бо Я буду, як лев для Єфрема, як молодий лев для дому Юдиного; Я, Я розтерзаю, і піду; і заберу, – і ніхто не врятує.

15

Піду, повернуся до Мого місця, аж доки вони визнають свою провину і не шукатимуть обличчя Мого.

6

1

У скорботі своїй вони щоранку будуть шукати Мене і говорити: Ходімо, повернемося до Господа! Бо Він уразив – Він і уздоровить нас: поранив – і перев'яже наші рани;

2

Оживить нас за два дні, третього дня поставить нас, і ми будемо жити перед лицем Його.

3

Отак спізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як вранішня зоря – з'ява Його, і Він прийде до нас, як дощ, мов пізній дощ, зросить землю.

4

Що вчиню тобі, Єфреме? Що вчиню тобі, Юдо? Благочестя ваше, мов уранішній туман, і, як роса, що квапливо щезає.

5

Тому Я уражав через пророків і бив їх словами уст Моїх, і суд Мій, мов світло, що сходить.

6

Бо Я милости хочу, а не пожертви, і Боговедення більше від усеспалення.

7

А вони, мов Адам, порушили заповіта і там зрадили Мене.

8

Ґілеад – місто злочинців, заплямоване кров'ю.

9

Як розбійники чатують на людину, так збіговисько священиків убиває на шляху в Сихем і вчиняє мерзоти.

10

У домі Ізраїля Я бачу жахливе; там блудодіяння у Єфрема, споганів Ізраїль.

11

І тобі, Юдо, вибране жниво, коли Я поверну полон народу Мого.

7

1

Коли Я уздоровлював Ізраїля, виявилася неправда Єфрема і злочини Самарії; бо вони вчиняють брехливо; і входить злодій, і розбійник грабує на вулицях.

2

І не вдаються до помислів у своєму серці, що Я пам'ятаю всі злочини їхні; тепер оточують їх справи їхні і вони – перед лицем Моїм.

3

Лиходійством своїм вони звеселяють царя і облудою своєю – князів.

4

Усі вони палають перелюбом, як піч, котру пекар розпалює і перестає підкидати дров, коли замісить тісто і воно вкисне.

5

День нашого царя! [Говорять ] князі, розпалені до хворобливого стану вином, а він простягає руку свою до блюзнірів.

6

Бо вони підступністю своєю витворюють серце схожим на піч: пекар їхній спить цілу ніч, а вранці вона горить, мов палаючий вогонь.

7

Усі вони розжарені, як піч, і пожирають суддів своїх; всі царі їхні падають, і ніхто з них не озивається до Мене.

8

Єфрем змішався з народами, Єфрем став, наче корж неперевернутий.

9

Чужі пожирали силу його, – а він не помічав; сивина обсіла його, а він не знає.

10

І гордощі Ізраїля поглумлені на очах їхніх, – а вони все одно не навернулися до Господа Бога свого і не шукали Його.

11

І став Єфрем, мов голуб-глупак, без серця: кличуть до єгиптян, а йдуть до Асирії.

12

Коли вони підуть, Я закину на них сіть Мою; як птахів небесних поскидаю їх; покараю їх, як чуло зібрання їхнє.

13

Горе їм, що вони ухилилися від Мене; загибель їм, що вони відпали од Мене! Я рятував їх, а вони лжу виповідали на Мене.

14

І не прикликали Мене серцем своїм, коли волали на ложах своїх; збираються заради хліба і вина, а від Мене віддаляються.

15

Я напучував [їх ] і зміцнював рамена їхні, а вони змовлялися на лихе супроти Мене.

16

Вони зверталися, але не до Всевишнього, стали – як зрадливий лук; упадуть від меча князі їхні за зухвалість язика свого; це буде посміховиськом над ними в краю єгипетському.

8

1

Сурму до уст твоїх! Як орел [налетить ] на дім Господній за те, що вони порушили заповіта Мого і зневажили закон Мій!

2

До мене будуть кричати: Боже мій! Ми пізнали Тебе, ми – Ізраїль.

3

Відкинув Ізраїль добре; ворог буде переслідувати його.

4

Настановляли царів самі, без Мене; настановляли князів, але без Мого дозволу; із срібла свого і золота свого вчинили собі ідолів: Звідти – погибель.

5

Покинуло тебе теля твоє, Самаріє! Спалахнув гнів Мій на них; аж доки не можуть вони очиститися?

6

Бо він також – вчинок Ізраїля. Художник виготовив його, і тому він – не бог; на куски перетвориться теля Самарійське!

7

Оскільки вони сіяли вітер, то й пожнуть бурю; колоска на стеблині не буде у них, зерно не дасть борошна, а якщо дасть, то чужі проковтнуть його.

8

Поглинутий Ізраїль! Тепер вони будуть серед народів, як непридатна посудина.

9

Вони пішли до Ашшуру, як дикий віслюк, що одинаком блукає; Єфрем подарунками дбав про добре ставлення до себе.

10

Хоч вони й посилали дари до народів, але невдовзі Я заберу їх, і вони почнуть страждати від ярма царя князів.

11

Бо вже чимало жертовників набудував Єфрем для гріха – для гріха й прислужилися йому ці жертовники.

12

Написав Я йому важливі закони Мої, але вони сприйняли їх, немов би чужі.

13

У жертвоприношеннях Мені вони приносять м'ясо, і їдять його; Господові неприємні вони; нині Він пригадає нечестя їхнє і покарає їх за гріхи їхні: вони повернуться до Єгипту.

14

Забув Ізраїль Творця свого і влаштував капища, і Юда наспоруджував багато фортечних міст; але Я пошлю вогонь на міста його, – і пожере палаци його.

9

1

Не радій, Ізраїлю, до захвату, як [інші ] народи, бо ти чиниш блуд, ухилився від Бога твого: любиш блудодійні подарунки на всіх токах.

2

Не буде годувати їх тік і чавило, [надія ] на виноградний сік обдурить їх.

3

Не будуть вони жити на землі Господній; Єфрем повернеться до Єгипту, і в Асирії будуть їсти нечисте.

4

Не будуть вони приносити Господові вина на пожертву, і небажані Йому будуть пожертви їхні; вони будуть для них, мов хліб похоронний; усі, котрі будуть їсти його, опоганяться, бо хліб їхній – для душі їхньої, а в дім Господній він не зайде.

5

Що будете чинити у день урочистий і в день свята Господнього?

6

Бо ось, вони відійдуть з причини спустошення; Єгипет збере їх; Мемфіс поховає їх; коштовностями їхніми із срібла заволодіє кропива, колючий терен буде в шатрах їхніх.

7

Надійшли дні навідин, надбігли дні відплати. Нехай спізнає Ізраїль, де недолугий провісник, безумний, що видає себе за натхненного, з причини безлічі злочинів твоїх і великої ворожнечі!

8

Єфрем – вартовий біля Бога мого; пророк – сіть птахолова на всіх шляхах його; спокуса – у домі Бога його.

9

Глибоко упали вони, вдалися до розпусти, як за днів Ґів'ї; Він пригадає нечестя їхнє, покарає їх за гріхи їхні.

10

Як виноград у пустелі, Я знайшов Ізраїля; як найпершу ягідку на смоковниці, у перший час її, побачив Я батьків ваших, – але вони пішли до Баал-Пеору і вдалися до ганебного, і самі стали мерзотою, як ті, котрих полюбили.

11

У єфремлян, як птах, відлетить слава: ні народження, ні вагітности, ні зачаття [не буде].

12

А хоч би вони й виховали дітей своїх, відберу їх; бо горе їм, коли відійду від них;

13

Єфрем, як Я бачив його до Тиру, посаджений на чудовій місцині; однак, Єфрем виведе дітей своїх до вбивника.

14

Дай їм, Господе, що Ти даси їм: Дай їм лоно неплідне і висохлі груди.

15

Усе зло їхнє – у Ґілґалі: там Я зненавидів їх за лихі справи їхні; прожену їх з дому Мого, не буду вже любити їх; всі князі їхні – відступники.

16

Уражений Єфрем; висох корінь їхній, – не будуть вони приносити плоду, а коли й будуть народжувати, Я знищу жаданий плід лона їхнього.

17

Відкине їх Бог мій, тому що вони не послухали Його, – і будуть вони блукачами поміж народами.

10

1

Ізраїль – розкішний виноград, примножує для себе плід; і чим більше у нього плодів, тим щедріше примножує жертовники; чим краща земля у нього, тим ревніше оздоблюють вони кумирів.

2

Осіїилося серце їхнє, за те вони й будуть покарані; Він зруйнує жертовники їхні, і потрощить кумирів їхніх.

3

Тепер вони кажуть: Немає в нас царя, бо ми не злякалися Господа! А цар, – що він нам зробить?

4

Виповідають слова [порожні], присягаються нещиро, складають спілки; за те з'явиться суд над ними, ніби цикута на борознах поля.

5

За телят Бет-Авену затремтять мешканці Самарії; заплаче за ним народ його; і жерці його, що раділи ним, будуть плакати за його славою, тому що вона відійде од нього.

6

Він також буде припроваджений до Асирії, – як дар цареві Яребу; посоромлений буде Єфрем, і осоромиться Ізраїль від заміру свого.

7

І щезне в Самарії цар її – мов піна на поверхні води.

8

І винищені будуть підвищення Авена – гріх Ізраїля; терня і бур'ян виростуть на жертовниках їхніх, і скажуть вони горам: Прикрийте нас, і пагорбам: упадіть на нас!

9

Уже від днів Ґів'ї грішив ти, Ізраїлю! Там вони залишилися, війна у Ґів'ї супроти синів нечестя не здолала їх.

10

За бажанням Моїм покараю їх; і зберуться супроти них народи, і вони будуть пов'язані за подвійний злочин їхній.

11

Єфрем – навчена телиця, що звикла до молотьби, і Я Сам покладу ярмо на товсту шию його; на Єфремі будуть верхи їздити, а Юда буде орати, а Яків буде боронувати.

12

Сійте собі в правду – і пожнете милість; розорюйте у себе цілину, бо час покликати Господа, щоб Він, коли прийде, дощем вилив на вас правду.

13

Ви обробляли нечестя – пожинаєте беззаконня, їсте плід неправди, тому що ти сподівався на шлях твій, на численних вояків твоїх.

14

І вчиниться замішання в народі твоєму, і всі фортеці твої будуть зруйновані, як Шалман зруйнував Бет-Арбел у день битви: матір була забита з дітьми.

15

Ось, що вчинить вам Бет-Ел за лихе нечестя ваше.

11

1

На світанку загине цар Ізраїля! Коли Ізраїль був юний, Я любив його та з Єгипту викликав сина Мого.

2

Кликали їх, а вони йшли геть [від обличчя їхнього], приносили пожертву Ваалам і кадили ідолам.

3

Я Сам навчав Єфрема ходити, носив його на руках Своїх, а вони не усвідомлювали, що Я уздоровлював їх.

4

Сильцями людськими приваблював їх, плетивом любови, і був для них неначе той, що скидає ярмо зі щелепів їхніх, і з ласкою клав їм поживу.

5

Не повернеться він до Єгипту; але Ашшур – він буде царем його, тому що вони не захотіли звернутися [до Мене].

6

І впаде меч на міста його, і винищить засуви його, і пожере наміри їхні.

7

Народ Мій закляк у відступництві од Мене, і, хоч прикликають його догори, він не зводиться в одну душу.

8

Як учиню з тобою, Єфреме? Як віддам тебе, Ізраїлю? Чи учиню з тобою, як з Адмою, чи учиню тобі те, що Цевоїмові? Перевернулося серце Моє, спалахнуло все співчуття Моє!

9

Не вчиню за люттю гніву Мого, не винищу Єфрема, тому що Я – Бог, а не людина; поміж тобою – Святий; Я не увійду до міста.

10

Слідом за Господом підуть вони. Як лев, Він озветься Своїм голосом; озветься голосом Своїм, – і затремтять, – прийдуть до Нього сини із заходу.

11

І рушать з Єгипту, мов птахи, і від землі асирійської, мов голуби, і вселю їх у доми їхні, говорить Господь.

12

1

Оточив Мене Єфрем брехнею, і діти Ізраїля – лукавством; Юда ще тримався Бога і вірний був зі святими.

2

Єфрем пасе вітер і за східним вітром ганяє, щодень примножує неправду і розорення; складають спільноту з Ашшуром, і до Єгипту везуть єлей.

3

Але з Юдою у Господа суд, – і Він навідає Якова згідно з його шляхами, дасть йому за ділами його.

4

Іще у лоні матері тримав за п'яту брата свого, а коли змужнів – боровся з Богом.

5

Він боровся з Ангелом – і подолав, плакав і благав Його, у Бет-Елі Він знайшов нас, і там говорив з нами.

6

А Господь є Бог Саваот; Сущий ймення Його.

7

Навернися й ти до Бога твого: пильнуй милість і суд та сподівайся на Бога твого завжди.

8

Ханаанеянин з хибними вагами у руці схильний ображати.

9

І Єфрем каже: Одначе, я розбагатів; накопичив собі майна, хоч у всіх працях моїх не знайдуть незаконного, що було б гріхом.

10

А Я, Господь Бог твій від самої землі єгипетської, знову оселю тебе в куренях, як за днів свята.

11

Я говорив пророкам і примножував видіння і через пророків використовував притчі.

12

Якщо Ґілеад учинився Авеном, то вони стали марнотні, у Ґілгалі підносили на пожертву телят, і жертовники їхні стояли, мов купища каміння на межах поля.

13

Утік Яків до краю сирійського, і служив Ізраїль за дружину, і за дружину стеріг [овець].

14

Через пророка вивів Господь Ізраїля з Єгипту і через пророка Він охороняв його.

15

Вельми обурював Єфрем [Господа], і за те кров його залишить на ньому і обмову його оберне Господь на нього.

13

1

Коли Єфрем казав, усі тремтіли. Він був піднесений в Ізраїлі; але вчинив провину через Ваала – і загинув.

2

І нині долучили вони до гріха: вчинили собі вилитих ідолів із срібла свого за своїм розумінням, – цілком робота художників, – і кажуть вони людям, що приносять пожертву: Цілуйте телят!

3

За це вони будуть, – мов уранішній туман, як роса, котра швидко щезає, немов полова, котру вітер з току здуває, і наче дим з комина.

4

Але Я – Господь Бог твій від землі єгипетської, – і ти не маєш знати іншого бога, окрім Мене, і немає Рятівника, окрім Мене.

5

Я визнав тебе в пустелі, на землі спраглій.

6

Маючи пасовиська, вони були ситі; а коли насичувалися, то підносилося серце їхнє, а тому вони забували Мене.

7

І Я буду для них, як лев, як леопард, буду чатувати обіч шляху.

8

Буду нападати на них, мов позбавлена діток ведмедиця, і роздиратиму вмістилище серця їхнього і поглинати їх там, як левиця; польові звірі будуть терзати їх.

9

Погубив ти себе, Ізраїлю, бо тільки в Мені – опертя твоє!

10

Де цар твій тепер! Нехай він врятує тебе у всіх містах твоїх! Де судді твої, про котрих говорив ти: Дай нам царя і князів?

11

І Я дав тобі царя у гніві Моєму і відібрав – в обуренні Моєму.

12

І зв'язане у вузол беззаконня Єфрема, збережений його гріх.

13

Страждання породіллі спіткають його; він – син нерозумний, інакше не стояв би довго у стані ридаючих дітей.

14

Від влади пекла Я визволю їх, від смерти їх врятую. Смерте! Де твоє жало? Шеоле! Де твоя перемога? Жалю за те не буде в Мене.

15

Хоч Єфрем [плідний ] поміж братами, однак прилине східний вітер, здійметься вітер Господній з пустелі, – і висохне криниця його і вичахне джерело його: він спустошить скарбницю усіх коштовних посудин.

14

1

Спустошена будеш, Самаріє, тому що повстала супроти Бога свого: від меча загинуть вони, немовлята їхні будуть забиті, і вагітні їхні будуть розтяті.

2

Навернися, Ізраїлю, до Господа Бога твого; бо ти упав від нечестя твого.

3

Візьміть із собою [благальні ] слова і зверніться до Господа; кажіть йому: Забери всіляке беззаконня і прийми в добро, і ми принесемо пожертву уст наших.

4

Ашшур не буде вже рятувати нас; не будемо сідати на коня і не казатимемо виробові рук наших: Боги наші; тому що у Тебе милосердя для сиріт.

5

Уздоровлю відпадання їхнє, полюблю їх з доброї волі; бо гнів Мій ухилився від них.

6

Я буду росою для Ізраїля; він розквітне, як лілія, і пустить коріня, мов Ливан,

7

Розкинуться гілки його – і буде краса його, як оливи, і пахощі його, немов од Ливану.

8

Повернуться ті, що сидять у затінку його, будуть багаті хлібом – і розквітнуть, як виноградна лоза, чудові будуть, як вино ливанське.

9

Що мені в тих ідолах? – скаже Єфрем, – Я почую його і подивлюся на нього; Я буду, як зелений кипарис; від Мене будуть тобі плоди.

10

Хто мудрий, аби зрозуміти це? Хто розумний, аби пізнати це? Бо праведні шляхи Господні, і праведники ходять ними, а лиходії упадуть на них.