1
Притчі Соломона, сина Давидового, царя ізраїльського.
2
Щоб спізнати мудрість, повчання, зрозуміти слова розуму розсудливі;
3
Засвоїти (собі) добру науку, правосуддя суду і справедливість;
4
Простим дати кмітливість, юнакові – знання і розважливість;
5
Послухає мудрий і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради;
6
Щоб розуміти притчу і тлумачення, слова мудрих і загадки їхні.
7
Початок мудрости – страх Господній; лише безглузді нехтують мудрістю і повчанням.
8
Слухай, сину мій, повчання батька твого, і не відкидай науки матері твоєї.
9
Тому що це гарний вінець для голови твоєї і прикраса тобі на шию.
10
Сину мій! Якщо схилятимуть тебе грішники, не погоджуйся.
11
Якщо будуть казати: Йди з нами, вчинимо засідку для крови, засядемо на безневинного,
12
Живими поглинемо їх, як шеол, і – такими, що сходять в могилу;
13
Наберемо всілякого коштовного майна, виповнимо оселі наші здобиччю;
14
Кидай твій жереб серед нас, нехай торбу маємо одну на всіх.
15
Сину мій! Не ходи дорогою з ними, притримай ногу твою від стежини їхньої,
16
Тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови.
17
На очах усіх птахів марно розвішувати сіть;
18
А засідку вчиняють на власну кров, і чигають на своє життя.
19
Отакі шляхи кожного, хто жадає чужого добра: воно відбере життя у володарів його.
20
Мудрість кричить на вулиці, на майданах підносить (вона) свій голос,
21
На чільних місцях зібрань вигукує, при вході до міських брам промовляє слова свої;
22
Доки, невігласи, будете любити неуцтво? [Доки] глузії будуть насолоджуватися своїми глузами? І доки безглузді будуть ненавидіти знання?
23
Наверніться до мого викриття: ось, я виллю на вас дух мій, повідаю вам слова мої.
24
Тому що я кликала, а ви не підкорилися; простягала руку мою, та ніхто не зважив.
25
І ви відкинули всі мої поради, і викривань моїх не прийняли.
26
За це я буду сміятися з вашого нещастя; і радітиму, коли запопаде вас жах;
27
Коли запопаде вас жах, мов буря, і лихо, мовби вихор, прилине до вас; коли упаде на вас скорбота і тісноти,
28
Тоді будуть кликати мене, а я не відповідатиму; з ранку будуть шукати мене, але не знайдуть мене.
29
За те, що вони зненавиділи знання і не вибрали [для себе] страху Господнього,
30
Не прийняли поради моєї, знехтували усіми викриттями моїми;
31
За це будуть вони насичуватися від плодів шляхів своїх і наситяться від помислів їхніх.
32
Тому що відступництво невігласа уб'є їх; і безпечність безглуздих погубить їх.
33
А той, що слухає мене, буде жити в безпеці, у тиші, не боячися зла.
1
Сину мій! Якщо ти приймеш слова мої і збережеш при собі заповіді мої
2
Аж так, що вухо твоє вчиниш уважним до мудрости, і прихилиш серце своє до розуміння;
3
Якщо будеш прикликати знання і піднімати голос для розуміння;
4
Якщо будеш шукати його, мов срібла, і шукатимеш його, наче скарбу;
5
То зрозумієш страх Господній і знайдеш знання Боже.
6
Бо Господь дає мудрість: з уст Його – знання і розуміння;
7
Він покладає живу мудрість для праведних; Він – щит для тих, що ходять без провини.
8
Він охороняє шляхи правди і боронить шлях святих Своїх.
9
Тоді ти збагнеш праведність, і правосуддя, і простоту, і всіляку добру стежку,
10
Коли мудрість зайде в серце твоє, і знання буде приємне душі твоїй;
11
Тоді розважливість буде берегти тебе, розуміння охоронятиме тебе;
12
Щоб урятувати тебе від шляху недоброго, від людини, що промовляє лукаво,
13
Від тих, котрі покидають стежки світла, щоб ходити нетрищами пітьми;
14
Від тих, котрі тішаться, вчиняючи зло, захоплюються недоброю розпустою,
15
Котрих шляхи криві, і котрі блукають на стежках своїх;
16
Щоби врятувати тебе від дружини іншого, від чужої, котра мовить м'якенькі слова свої,
17
Котра залишила друга юности своєї і забула заповіта Бога свого.
18
Дім її призводить до смерти, і стежки її – до мертвих;
19
Жодний з тих, що зайшли до неї, не повертається і не стає на шлях життя.
20
А тому ходи шляхом добрих, і тримайся стежок праведників,
21
Бо праведний буде мешкати на землі, і досконалий житиме на ній;
22
А лиходії будуть винищені на землі, і підступні викорінені з неї.
1
Сину мій! Повчання мого не забувай, і заповіді мої нехай береже серце твоє;
2
Бо тривалість днів, років життя і миру вони примножать тобі.
3
Нехай милість та істина не залишають тебе; перев'яжи ними шию твою, напиши їх на скрижалях серця твого;
4
І надбаєш милість і прихильність в очах Божих і в людей.
5
Сподівайся на Господа всім серцем твоїм і не покладайся на розум твій.
6
На всіх шляхах пізнавай Його, і Він твої стежки вирівняє.
7
Не будь мудрим у власних очах; бійся Господа і ухиляйся від зла.
8
Це буде здоров'ям для плоті твоєї і поживою для кісток твоїх.
9
Шануй Господа з маєтку твого і від початків усіх прибутків твоїх.
10
І виповняться житниці твої уприщерть, і чавила твої будуть вигравати новим вином.
11
Докорів Господніх, сину мій, не відкидай, і виправлення від Нього не вважай тягарем.
12
Бо кого любить Господь, того виправляє, і приязний до нього, мов батько до сина свого.
13
Блаженна людина, котра надбала мудрість, і людина, котра надбала розум!
14
Тому що надбання її важливіше, аніж надбати срібла, і прибутку від неї більше, аніж від золота.
15
Вона вартніша коштовного каміння; і ніщо із бажаного тобою не зрівняється з нею.
16
Тривалість днів у правій руці її; а в лівій у неї багатство і слава;
17
Шляхи її – шляхи приємні, і всі стежки її – мирні.
18
Вона – дерево життя для тих, котрі здобувають її, – і блаженні, котрі пильнують її!
19
Господь премудрістю заснував землю, небеса потвердив розумом;
20
Його премудрістю розсілися безодні, і хмари кроплять росою.
21
Сину мій! Не відводь очей своїх од них, пильнуй здоровий глузд і розважливість.
22
І вони будуть життям для душі твоєї і окрасою для шиї твоєї.
23
Тоді в безпеці підеш шляхом твоїм, і нога твоя не спіткнеться.
24
Коли ляжеш спати, не будеш боятися; і коли заснеш – сон твій буде приємним.
25
Не злякаєшся несподіваного страху і згуби від лиходіїв, коли вона прийде.
26
Тому що Господь буде надією Твоєю і збереже ногу твою від пастки.
27
Не відмовляйся допомогти нужденному, коли рука твоя на силі вчинити це.
28
Не кажи приятелеві твоєму: піди і прийди знову, і завтра я дам, коли ти маєш при собі.
29
Не складай злого заміру супроти ближнього твого, коли він без остороги живе поряд з тобою.
30
Не сварися з людиною без причини, якщо вона не вчинила тобі лиха.
31
Не змагайся з чоловіком, котрий чинить насильно, і не вибери жодного із шляхів його.
32
Тому що мерзота перед Господом розбещений, а спілкується Він із праведними.
33
Прокляття Господнє на домі лиходія, а житло праведного Він благословляє.
34
Якщо над тими, котрі блюзнять, Він насміхається, то сумирним дарує приязнь.
35
Мудрі успадковують славу, а недолугі ганьбу.
1
Слухайте, дітоньки, повчання батька, і зважайте, щоб навчитися розумові;
2
Тому що я передав вам добре повчання. Не залишайте заповіді моєї.
3
Бо я був сином у батька мого, ніжно-улюблений і єдиний у матері моєї;
4
І він навчав мене, і говорив мені: Нехай утримає серце твоє слова мої; бережи заповіді мої і живи.
5
Накопичуй мудрість, накопичуй розум; не забувай цього і не ухиляйся від слів моїх уст.
6
Не залишай її, і вона буде охороняти тебе; люби її, і вона буде обороняти тебе.
7
Головне – мудрість; набувай мудрости й усім майном твоїм набувай розум.
8
Високо поціновуй її, і вона піднесе тебе; вона прославить тебе, якщо ти приліпишся до неї;
9
Покладуть на голову твою пречудовий вінок, пишну корону тобі подарує.
10
Слухай, сину мій, і прийми слова мої, – і примножаться тобі роки життя.
11
Я показую тобі шлях мудрости, веду тебе стежками прямими.
12
Коли підеш, не знатиме перешкоди твоя хода, і коли побіжиш, – не спіткнешся.
13
Міцно тримайся повчання, не залишай, бережи його; тому що воно – життя твоє.
14
Не ходи стежкою лиходіїв, і не ходи шляхом лихих;
15
Залиши його, не ходи по ньому; ухилися від нього, і промини його.
16
Бо вони не заснуть, якщо не вчинять зла; пропадає сон у них, якщо вони не доведуть когось до падіння;
17
Бо вони їдять хліб беззаконня і п'ють вино з грабунку.
18
Стежка праведних – мов світло осяйне, котре все яснішає до повноти дня.
19
А шлях беззаконних – мов пітьма; вони не відають, де спіткнуться.
20
Сину мій! На слова мої зважай, і до мовленого мною прихили вухо твоє;
21
Нехай не відходять вони від очей твоїх; бережи їх у глибині серця твого;
22
Тому що вони – життя для того хто знайшов їх, і здоров'я для всього тіла його.
23
Над усе, що оберігається, серце своє бережи; тому що з нього – джерела життя.
24
Відкинь од себе лукавство уст, і лукавого язика віддали од себе.
25
Очі твої нехай дивляться уперед, і вії твої нехай будуть спрямовані перед тобою.
26
Обдумай стежку для ноги твоєї, і всі шляхи твої нехай будуть несхитними.
27
Не ухиляйся ні праворуч, ані ліворуч; відверни ногу твою від зла.
1
Сину мій! Зважай на мудрість мою і прихили вухо твоє до розуму мого,
2
Щоб дотриматися розважливости, і щоб уста твої зберегли знання.
3
Бо мед із уст чужої дружини капає, і бесіда її масніша від олії.
4
Але наслідки від неї гіркі, мов полин, гострі, як меч двосічний;
5
Ноги її зводять до смерти, а ступні її сягають пекла.
6
Якби ти зажадав спізнати стежку життя її, то шляхи її не постійні, і ти не пізнаєш їх.
7
Отож, дітоньки, слухайте мене і не відступайте од слів моїх.
8
Ходи якомога далі від неї шляхом своїм і не підходь близько до дверей оселі її,
9
Щоби здоров'я твого не віддати іншим і літ твоїх – немилосердному.
10
Щоб не насичувалися твоєю силою чужинці, і напрацьоване тобою не переходило в чужий дім.
11
І будеш стогнати потім, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, –
12
І скажеш: Нащо я ненавидів повчання, і серце моє знехтувало викриттям,
13
І я не зважав на голос учителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх;
14
Ледве не став я співучасником усілякого зла серед зібрання і громади!
15
Пий воду із твоєї водойми, і ту, що витікає з твоєї криниці.
16
Нехай [не] розливаються джерела твої по вулиці, потоки води – по майданах;
17
Нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужинцям із тобою.
18
Джерело твоє нехай буде благословенне, і втішайся дружиною юности твоєї.
19
Люб'язною ланню і пречудовою сарною; груди її нехай напувають тебе о будь-якій порі; любов'ю її насолоджуйся постійно.
20
І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою і пригортати груди чужої?
21
Бо перед очима Господніми шлях людини, і Він вимірює всі стежки її.
22
Лиходія полонять власні беззаконня його, і в пута гріха свого він потрапляє.
23
Він помирає без повчань і від великого безуму свого блукає.
1
Сину мій! Якщо ти поручився за ближнього твого і подав руку твою за іншого,
2
Ти пов'язав себе словами уст твоїх, спійманий словами уст твоїх.
3
Учини, сину мій, ось що, і визволи себе, бо ти попав до рук ближнього твого: піди, упади біля ніг і благай ближнього твого;
4
Не дай сну очам твоїм і дрімання повікам твоїм.
5
Рятуйся, як сарна з руки, і як пташка з руки птахолова.
6
Піди до мурашки, ледарю, придивися до порухів її, і будь мудрим.
7
Немає в неї ні чільника, ні урядовця, ні володаря;
8
Але вона збирає влітку хліб свій, підбирає під час жнив їжу свою.
9
Доки ти, ледарю, будеш спати? Коли ти підведешся від сну твого?
10
Трохи поспиш, трішки подрімаєш, недовго, склавши руки, полежиш:
11
І прийде, як перехожий, убогість твоя, і нужда твоя, мов розбійник.
12
Людина лукава, чоловік лихий ходить з брехливими устами.
13
Моргає очима своїми, соває ногами своїми, подає ознаки пальцями своїми;
14
Підступ у серці його; він задумує лихе о будь-якій порі, сіє розбрат.
15
За це несподівано запопаде погибель його, наразі буде побитий – без уздоровлення,
16
Ось шестеро, що ненавидить Господь, навіть семеро, що бридке душі Його:
17
Очі пихаті, язик брехливий, і руки, що проливають кров без вини,
18
Серце, що плекає лихі заміри, ноги, що швидко бігають на злочинне,
19
Лжесвідок, що чинить брехливу обмову і який сіє сварку поміж братами.
20
Сину мій! Бережи заповідь батька твого і не відкидай повчань матері твоєї.
21
Прив'яжи їх до серця твого назавжди, обгорни ними шию твою.
22
Коли ти підеш, вони будуть провадити тобою, коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть бесідувати з тобою;
23
Бо заповідь є світильник, і повчання – світло, і напутлива наука – шлях до життя.
24
Щоб застерегти тебе від недоброї жінки, від облесливого язика чужинки,
25
Не зажадай вроди її у серці твоєму, і нехай не звабить вона тебе віями своїми;
26
Тому що через жінку-розпусницю [убожіють] до кусника хліба, а заміжня жінка зваблює дорог у душу.
27
Чи може хтось узяти собі вогонь за пазуху, щоб не прогоріла одежа його?
28
Чи може хтось ходити по жарові, і не обпекти ніг своїх?
29
Те саме трапляється з тими, хто входить до дружини ближнього свого; хто торкнеться до неї, не залишиться без вини.
30
Не попускають злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;
31
Але, коли впіймають його, мусить заплатити усемеро, віддасть усесеньке майно дому свого.
32
А хто чинить перелюб із жінкою, у того бракує розуму; той губить душу свою, хто це чинить.
33
Побиття і ганьбу знайде він, і ганьба його не зітреться.
34
Тому що ревнощі – лютість чоловіка, і не пощадить він у день помсти.
35
Не прийме викупу і не вдовольниться, хоч скільки ти не примножував би дарів.
1
Сину мій! Бережи слова мої, і заповіді сховай у себе.
2
Бережи заповіді мої і живи, і повчання моє, мов зіницю очей твоїх.
3
Прив'яжи їх на пальці твої, напиши їх на скрижалях серця твого.
4
Скажи мудрості: Ти сестра моя! І розум назви рідним твоїм,
5
Щоб вони берегли тебе від дружини іншого, від чужинки, котра мовить м'якенькі слова свої.
6
Ось, одного разу дивився я у вікно дому мого, через грати мої,
7
І побачив серед недосвідчених, помітив серед юнаків нерозумного молодика,
8
Що переходив майдан поблизу наріжжя його, – він простував до оселі її,
9
У сутінки вечорового дня, в нічній темряві і в морок.
10
І ось, назустріч йому – жінка, у шатах розпусниці, з підступним серцем,
11
Галаслива і нахабна; ноги її не живуть у домі її;
12
То на вулиці, то на майданах, біля кожного рогу вона підступно чатує.
13
Вона схопила його, цілувала його і з безсоромним обличчям казала йому:
14
Мирна пожертва у мене; сьогодні я звершила обітниці мої;
15
Тому й вийшла тобі назустріч, щоб відшукати тебе, – і знайшла тебе.
16
Килимами я вистелила постіль мою, барвистими тканинами єгипетськими;
17
Опочивальню мою напахтила миром, алоє і корицею.
18
Зайди, будемо насолоджуватися ніжністю до ранку, уп'ємося любов'ю;
19
Тому що чоловіка немає вдома; він вирушив у далеку мандрівку;
20
Гаманець срібла узяв із собою; прийде додому за дня, коли буде повний місяць.
21
Звабила його велемовством ласкавих слів, облесливістю своїх уст оволоділа ним.
22
Тієї ж миті він пішов за нею, як віл іде на заріз, і як олень на постріл,
23
Аж доки стріла не прониже печінки його; мов пташка кидається в сільце і не знає, що воно – на погибель її.
24
Отож, дітоньки, слухайте мене, і зважайте на слова уст моїх.
25
Нехай не схиляється серце твоє до її шляху, не блукай стежками її;
26
Тому що багатьох вона покинула в ранах, і багато мужніх убила вона;
27
Дім її – шляхи в пекло, що ведуть до внутрішніх осель смерти.
1
Чи не премудрість закликає? І чи не розум підносить голос свій?
2
Вона постає на високих місцях, при дорозі, на перехрестях;
3
Вона кличе біля брами, що на вході до міста, а також біля дверей.
4
До вас, люди, озиваюся я, і до синів людських голос мій!
5
Навчіться, неуки, здоровому глуздові, і невігласи – розумові.
6
Слухайте, тому що я буду казати важливе; і мовлене устами моїми – правда;
7
Бо істину мовить язик мій, і нечестя – мерзота для уст моїх.
8
Усі слова уст моїх справедливі; немає в них підступу і лукавства;
9
Усі вони зрозумілі для розумного і справедливі для тих, що шукають знання.
10
Прийміть повчання моє, а не срібло; краще знання, аніж чисте золото;
11
Тому що мудрість ліпша від перлів, і ніщо з бажаного не зрівняється з нею.
12
Я, премудрість, мешкаю з розумом, і шукаю розважливого знання.
13
Страх Господній – ненавидіти зло, пихатість і зарозумілість та лихий шлях і підступні уста я ненавиджу.
14
У мене світло правди; я – розум; у мене – сила.
15
Мною царі царюють і володарі узаконюють правду.
16
Мною урядують старшини і вельможні, і всі судді землі.
17
Тих, що люблять мене, я люблю, а ті, що шукають мене, знайдуть мене;
18
Багатство і слава у мене, скарб тривкий і правда;
19
Плоди мої ліпші від золота, і золота найчистішого, і користі від мене більше, аніж від добірного срібла.
20
Я ходжу шляхами правди, стежками правосуддя,
21
Щоб надати суттєву маєтність тим, що люблять мене, і скарбниці їхні я виповнюю.
22
Господь мав мене за початок шляху Свого, передніше творінь Своїх, од віку.
23
Од віку я помазана, від початку, раніше від буття землі.
24
Я народилася, коли ще не було безодень, коли ще не було джерел, виповнених водою.
25
Я народилася раніше, аніж потверджені були гори, передніше пагорбів,
26
Коли ще Він не утворив ні землі, ні полів, ні початкових порошинок всесвіту.
27
Коли Він учиняв небеса, [я була] там. Коли Він проводив колову рису по обличчю безодні;
28
Коли потверджував угорі хмарини, коли зміцнював джерела безодні.
29
Коли давав морю настанови, щоб вода не переступала берегів його, як закладав підвалини землі;
30
Тоді я була при Ньому художницею і була втіхою щодня, веселилася перед лицем Його повсякчас.
31
Радіючи на земному прузі Його, і радість моя [була] з синами людськими.
32
Отож, дітоньки, послухайте мене; і блаженні ті, котрі пильнують шлях мій!
33
Послухайте повчання, і будете мудрі, і не відступайте [від нього].
34
Блаженна людина, котра мене слухає, пильнуючи щодня біля брами моєї, і стоїть на сторожі біля дверей моїх!
35
Тому що, хто знайшов мене, той знайшов життя і дістане благодать від Господа.
36
А той, що грішить супроти мене, завдає шкоди душі своїй: усі ненависники мої люблять смерть.
1
Премудрість спорудила собі дім, витесала семеро стовпів його,
2
Заколола пожертву, розчинила вино своє і приготувала у себе трапезу;
3
Послала служників своїх проголосити із пагорбів міських:
4
Кому бракує розуму, навернися сюди! І слабкому на розум вона сказала:
5
Ідіть, їжте хліб мій і пийте вино, що я розчинила;
6
Залишіть недолугість, і живіть, і ходіть шляхом розуму.
7
Той, що навчає глузія, надбає собі ганьбу, і той, що викриває нечестивого – сором собі.
8
Не викривай того, котрий блюзнить, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе;
9
Дай мудрому [пораду], і він буде ще мудрішим; навчи праведного, і він примножить знання.
10
Початок мудрости – страх Господній; і пізнання Святого – розум;
11
Тому що через мене примножаться дні твої, і долучиться тобі літ життя.
12
Якщо ти мудрий, то мудрий для себе; а якщо невгамовний, то сам утратиш.
13
Жінка безглузда, криклива, недолуга, і така, що нічого не знає,
14
Сідає біля дверей оселі своєї, на високих місцях у місті,
15
Щоб закликати перехожих на дорозі, котрі простують своїми шляхами:
16
Хто недолугий, навернися сюди, і слабкому на розум сказала вона:
17
Крадена вода солодка, і прихований хліб приємний:
18
І він не відає, що мерці там, і що в глибинах шеолу закликані нею.
1
Притчі Соломонові. Син мудрий тішить батька, а син недолугий – гіркота для його матері.
2
Не приносять користі скарби неправедні, а правда визволяє від смерти.
3
Не допустить Господь голодувати душі праведного, а жадливість лиходіїв відкине геть.
4
Ледача рука вчиняє бідним, а рука ревних збагачує.
5
Хто влітку збирає, – син розумний, а сонний на жнивах – син непутящий.
6
Благословення на голові праведника, а вуста лиходіїв прикриє насильство.
7
Пам'ять праведника буде благословенною, а ім'я лиходіїв змерзіє.
8
Мудрий серцем приймає заповіді, а безглуздий устами спіткнеться.
9
Хто чесно ходить, той ходить у безпеці; а хто збочує зі шляху свого, той буде покараний.
10
Хто моргає очима, той завдає прикрости, а безглуздий устами спіткнеться.
11
Уста праведника – джерело життя, – а вуста безбожних прикриє насильство.
12
Ненависть збуджує розбрат, але любов покриває всі гріхи.
13
На вустах розумного є мудрість, а на спині безглуздого – різка.
14
Мудрі пильнують знання, а вуста безглуздого – близька загибель.
15
Майно багатого – міцне місто його, а біда для бідних – убогість їхня.
16
Праця праведного – на життя, а успіх лиходія – на гріх.
17
Хто береже повчання, той на шляху до життя; а той, що відкидає викриття, – блукає.
18
Хто приховує ненависть, у того вуста лукаві; і хто розголошує наклепи, – той невіглас.
19
У багатослів'ї не обминути гріха, а хто гамує вуста свої, – розумний.
20
Добірне срібло – язик праведного, а серце лиходіїв – невігластво.
21
Уста праведного пасуть багатьох, а нездари помирають від браку розуму.
22
Благословення Господнє – воно збагачує, і печалі з собою не приносить.
23
Для безглуздого злочин, мов забавка, а людині розумній властива мудрість.
24
Чого боїться лиходій, те й запопаде його, а бажання праведників справдиться.
25
Як прогримкоче буря, [то] вже немає лиходія; а праведник – на вічних підвалинах.
26
Як оцет для зубів, і дим для очей, те саме ледачий для тих, хто посилає його.
27
Страх Господній примножує дні, а роки лиходіїв знетриваліють.
28
Надія праведників – радість, а сподівання лиходіїв загине.
29
Шлях Господній – скеля для праведного, і страх для лиходіїв, що чинять злочини.
30
Праведник повік не захитається, а лиходії не триватимуть на землі.
31
Уста праведника джерелять мудрість, а язик недобрий буде відтятий.
32
Уста праведного відають добро, а вуста лиходіїв – розпусту.
1
Оманливі ваги – мерзота перед Господом, але повна вага приємна Йому.
2
Прийде зарозумілість, прийде й осоромлення; але із сумирними – мудрість.
3
Досконалість праведних буде провадити їх, а лукавство підступних вигубить їх.
4
Не допоможе багатство у день гніву, а правда врятує від смерти.
5
Правда чистого спрямує шлях його, а лиходій од нечестя свого загине.
6
Правда чистих душею врятує їх, а беззаконні будуть упіймані беззаконням своїм.
7
Зі смертю людини лихої щезає надія, і сподівання злочинців гине.
8
Праведник урятується від біди, а замість нього попаде [в неї] лиходій.
9
Устами своїми лицемір нищить ближнього свого, але праведники визволяються знаннями.
10
Добром праведних місто радіє, а коли гинуть безбожні – святкує.
11
Благословенням праведних підноситься місто, а вустами лиходіїв руйнуються.
12
Безглуздий висловлює презирство до ближнього свого, а розумна людина мовчить.
13
Хто ходить шептуном, той відкриває таємницю; але вірна людина утаємничує справу.
14
Коли бракує догляду, народ падає, а при численних радниках живе в добрі.
15
Зла завдає собі той, хто ручиться за стороннього; а хто ненавидить поруку, той у безпеці.
16
Жінка доброчинна набуває слави, а працелюбні здобувають багатство.
17
Людина милосердна вчиняє добро своїй душі, а жорстока серцем руйнує плоть свою.
18
Лиходій вчиняє справу ненадійну, а тому, хто сіє правду, – нагорода істотна.
19
Праведність [веде] до життя, а той, що прагне зла, – [поспішає] до своєї смерти.
20
Мерзота перед Господом – підступні серця; але на шляху бажані Йому без провини.
21
Можна ручитися, що лиходій не залишиться без покари; а сім'я праведних урятується.
22
Що золоте кільце у носі свині, те саме жінка вродлива, але безглузда.
23
Бажання праведних [є] одне лиш добро, а сподівання лиходіїв – гнів.
24
Дехто дає щедро, і [йому] додається; а інший над міру ощадливий, і все-таки бідний.
25
Доброчинна душа буде насичена, і хто поїть [інших], той сам не знатиме спраги.
26
Хто притримує в себе хліб, того проклинає народ; а на голові продавця – благословення.
27
Хто прагне добра, той шукає благословення; а хто шукає лиха, до того воно приходить.
28
Той, що сподівається на багатство своє, упаде; а праведники, наче листок, будуть зеленіти.
29
Хто безладдя вносить до свого дому, – дістане у спадок вітер, і безглуздий буде рабом мудрого серцем.
30
Плід праведника – дерево життя, і мудрий прихиляє душі.
31
Коли праведник матиме на землі відплату, то що вже лиходій чи грішник!
1
Хто любить повчання, той любить знання; а хто ненавидить викриття, той невіглас.
2
Добрий здобуває прихильність від Господа; а людину підступну Він осудить.
3
Не потвердить себе людина беззаконням; а корінь праведників непорушний.
4
Доброчинна дружина – вінець для чоловіка свого; а зганьблена – мовби гниль у його кістках.
5
Помисли праведних – правда, а заміри лиходіїв – підступ.
6
Мова лиходіїв – засідка для пролиття крови, а вуста праведних рятують їх.
7
Тільки-но торкнеться лиходіїв нещастя – і вже немає їх, а дім праведних стоїть.
8
Хвалять людину за мірою розуму її, а розбещений серцем буде в презирстві.
9
Ліпше простий, але той, що працює на себе, аніж той, що має себе за поважного, проте не має хліба.
10
Праведник дбає про худобу свою, а серце лиходіїв жорстоке.
11
Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом; а хто йде слідом ледарів, той безглуздий.
12
Лиходій прагне впіймати у сіть лиха; але корінь праведних міцний.
13
Лиходій потрапляє до неї гріхами уст своїх; але праведник вийде з біди.
14
Від плоду вуст [своїх] насичується людина добром, і нагорода людині – за вчинками рук її.
15
Шлях безглуздого бездоганний в його очах; але хто дослухається поради, той мудрий.
16
У безглуздого миттю виявиться гнів його, а розважливий приховує зневагу.
17
Хто виповідає те, про що зараз відає, той каже правду; а в свідка лукавого – облуда.
18
Іноді базіка уразить, як мечем, а язик мудрих – лікує.
19
Уста правдиві вічно будуть, а брехливий язик – тільки на мить.
20
Підступ – у серці злочинців, а радість – у миротворців.
21
Не станеться з праведником жодного лиха, а лиходії будуть виповнені лихом.
22
Огида перед Господом – уста брехливі, а ті, що говорять істину – Йому до вподоби.
23
Людина розважлива приховує знання, а серце недолугих виповідає глупство.
24
Рука старанних буде панувати, а лінива буде під даниною.
25
Туга на серці людини пригноблює її, а добре серце звеселює її.
26
Праведник підказує ближньому своєму шлях, а дорога лиходіїв спроваджує їх до блукань.
27
Ледачий не смажить своєї дичини; а майно людини старанної вельми вартісне.
28
На шляху правди – життя, і на стежці її немає смерти.
1
Мудрий син [дослухається] повчань батька, а шалений не сприймає викриття.
2
Від плоду вуст [своїх] людина спізнає добро, а душа переступників закону – зло.
3
Хто пильнує уста свої, той береже душу свою; а хто губи свої розпускає, тому горе.
4
Душа ледаря бажає, але марно; а душа старанних насититься.
5
Праведник ненавидить лукаве слово, а лиходій осоромлює і ганьбить [себе].
6
Правда береже бездоганного, а грішника нищить безчестя.
7
Дехто вдає з себе багатого, хоч нічого не має; а інший має себе за бідного, а в нього чимало майна.
8
Багатством своїм людина сплачує викуп за життя [своє], а вбогий погрози не чує.
9
Світло праведних весело сяє, а світильник лиходіїв загасає.
10
Від пихатости вчиняється розбрат, а в тих, що радяться – мудрість.
11
Багатство від марноти виснажується, а той, що нагромаджує працею, примножує його.
12
Надія, що довго не справджується, притлумлює серце, а справджене бажання – [мов] дерево життя.
13
Хто нехтує словом, той завдає собі шкоди; а хто боїться заповіді, – тому буде нагорода.
14
Повчання мудрого – джерело життя, що віддаляє од пасток смерти.
15
Добрий розум приносить втіху; а шлях лиходіїв жорстокий.
16
Кожний розважливий діє розумно, а безглуздий глупоту показує.
17
Зрадливий посланець попадає в біду, а вірний посланець – рятунок.
18
Убогість і сором тому, хто відкидає повчання; а хто дотримується настанов, буде в пошані.
19
Бажане, що справдилося, – приємне для душі; але нестерпно для безглуздих ухилятися від зла.
20
Той, хто спілкується з мудрими, буде мудрим; а хто товаришує з безглуздими, – розбеститься.
21
Грішників переслідує зло, а праведникам надолужиться добром.
22
Добрий залишає спадок [і] внукам, а багатство грішника зберігається для праведного.
23
Багато хліба [буває] й на ниві вбогих; але деякі гинуть від безладу.
24
Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його.
25
Праведник їсть досхочу, а черево лиходіїв зазнає злиднів.
1
Мудра дружина дасть раду своєму домові, а нерозумна зруйнує його своїми руками.
2
Хто ходить шляхом належним, той боїться Господа; а чиї стежки криві, той нехтує Ним.
3
У вустах безглуздого – батіг пихатості; а вуста мудрих охороняють їх.
4
Де немає волів, [там] ясла чисті; але набутку багато від сили волів.
5
Свідок правдивий не бреше; а свідок облудний виповість багато брехні.
6
Розпусник шукає мудрости і не знаходить; а для розумного пізнання легке.
7
Відійди од людини безглуздої, у котрої ти не помічаєш розумних уст.
8
Мудрість розумного – пізнання шляху свого, а глупство нерозважливих облуда.
9
Безглузді сміються з гріха, а між праведними – приязнь.
10
Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втручається чужий.
11
Дім лиходіїв занепаде, а житло праведних розквітне.
12
Є шляхи, котрі видаються людині бездоганними; але кінець їхній – стежка до смерти.
13
[Іноді] й від сміху болить серце, і закінчення радости – смуток.
14
Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, а добра – від своїх.
15
Безглуздий вірить будь-якому слову, а розважливий уважний до шляхів своїх.
16
Мудрий боїться і ухиляється від зла, а безглуздий дратівливий і зарозумілий.
17
Запальний може вчинити глупство; але людина, що навмисне чинить зло, ненависна.
18
Невігласи дістають у спадок собі глупоту; а розважливі знанням коронуються.
19
Поклоняться недобрі перед добрими, і лиходії біля брами праведника.
20
Убогого, трапляється, ненавидять навіть близькі його, а в багатого чимало друзів.
21
Хто зневажає ближнього свого, той грішить; а хто милосердний з бідним, той блаженний
22
Чи не блудять ті, що лихе задумують? Але милість і вірність у тих, що мають добрі помисли.
23
Від усілякої праці є прибуток, а від марнослів'я тільки втрата.
24
Вінець мудрих – багатство їхнє, а глупота невігласів – глупство є.
25
Щирий свідок рятує душі, а лукавий брехні торочить.
26
У страхові перед Господом – надія несхитна, і синам Своїм Він притулок.
27
Страх Господній – джерело життя, що віддаляє від тенет смерти.
28
У безлічі народу – велич царя, а коли народу замало, – лихо володареві.
29
У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виповідає глупство.
30
Сумирне серце – життя для плоті; а заздрість – гнилятина для кісток.
31
Хто пригноблює бідного, той ганьбить Творця його; а хто шанує Його, – доброчинить нужденному.
32
За своє зло лиходій буде відкинутий, а праведний навіть при смерті своїй має надію.
33
Мудрість спочине в серці розумного і серед безглуздих нагадає про себе.
34
Праведність підносить народ, а беззаконня – ганьба народів.
35
Прихильність царя – до служника розумного, а гнів його – супроти того, хто ганьбить його.
1
Сумирна відповідь відвертає гнів, а образливе слово викликає лють.
2
Язик мудрих повідує добрі знання, а вуста безглуздих вирікають глупоту.
3
Очі Господні – на кожному місці; вони бачать злих і добрих.
4
Лагідний язик – дерево життя, а невпокорений – пригноблення духу.
5
Безглуздий нехтує повчанням батька свого; а хто зважає на докір, той розумний.
6
У домі праведника – значні скарби, а в прибутках лиходія – безлад.
7
Уста мудрих розповсюджують знання, а серце безглуздих не так.
8
Пожертва лиходіїв – мерзота перед Господом, а молитва праведних бажана Йому.
9
Мерзота перед Господом – шлях лиходія, а того, хто йде шляхом правди, Він любить.
10
Люта кара тому, хто зі шляху збочує, а той, що звинувачення ненавидить, – загине.
11
Шеол і Аваддон [відкриті] перед Господом, тим паче серця синів людських.
12
Не любить розпусник тих, що звинувачують його, і до мудрих не підійде.
13
Веселе серце вчиняє обличчя веселим, а при сердечній скорботі дух занепадає.
14
Серце розумного шукає знання, а вуста безглуздих глупоту споживають.
15
Усі дні лиходія сумні; а в кого серце веселе, у того завжди бенкет.
16
Краще мале в Господньому страхові, аніж великий скарб при тривозі.
17
Краще миска зела, і при ній любов, аніж угодований бик, і при ньому ненависть.
18
Запальний чоловік зчиняє розбрат, а лагідний втихомирює заколот.
19
Шлях ледаря – мов терновий паркан, а шлях праведних гладенький.
20
Мудрий син приносить радість батькові, а безглузда людина нехтує матір'ю своєю.
21
Глупство – радість для безглуздого, а людина розумна вибирає добру торованку.
22
Без поради задумане не має успіху, а коли порадників чимало, – справдиться.
23
Радість людині у відповіді вуст її, і яке гарне слово вчасне!
24
Шлях життя мудрого вгору, щоб ухилитися від безодні шеолу внизу.
25
Дім пихатих зруйнує Господь, а межу вдови зміцнить.
26
Мерзота перед Господом помисли злих, а слова чистих бажані для Нього.
27
Зажерливий зруйнує дім свій, а той, що ненавидить гостинці, буде жити.
28
Серце праведного обдумує відповідь, а вуста лиходіїв зло виливають.
29
Задалеко Господь від лиходіїв, а молитву праведника чує.
30
Світлий погляд тішить серце, і добра вість зміцнює кості,
31
Вухо, уважне до повчання життя, завше серед мудрих.
32
Той, хто відкидає повчання, не дбає про свою душу; а хто зважає на звинувачення, – той набуває розуму.
33
Страх Господній навчає мудрости, а славі передує покірність.
1
Серцю [людини] належать заміри, але від Господа відповідь на язику.
2
Усі шляхи людини чисті в її очах, але Господь зважує душі.
3
Запроси Господа у всі заміри твої, і задуми твої справдяться.
4
Усе вчиняв Господь заради Себе і навіть лиходія [пильнує] на день лиха.
5
Мерзота перед Господом кожний зарозумілий серцем; можна поручитися, що він не залишиться без покари.
6
Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить од злого.
7
Коли Господові до вподоби шляхи людини, Він ворогів її умиротворює з нею.
8
Краще невелике з правдою, аніж багато набутків з неправдою.
9
Серце людини обмірковує шлях свій, але Господь спрямовує ходу її.
10
В устах царя – слово натхнення; вуста його не повинні грішити на суді.
11
Вагівниця і її шальки від Господа; від Нього ж – усі важки в торбині.
12
Мерзота для царів – справа злочинна, тому що правдою потверджується престол.
13
Приємні цареві уста праведні, і того, хто виповідає істину, він любить.
14
Царський гнів – вісник смерти; але мудрий чоловік злагіднить його.
15
У ясному погляді царя – життя, і добра воля його, – наче хмарина з пізнім дощем.
16
Набагато вартніша від золота надбана мудрість, а надбаний розум вартніший від найдобірнішого срібла.
17
Шлях праведних – ухилятися від зла: той оберігає душу свою, хто пильнує шлях свій.
18
Загибелі передує гординя, а падінню – пихатість.
19
Краще бути сумирним духом із покірними, аніж ділити здобич із гордими.
20
Хто влагоджує справу розумно, той знайде успіх, і хто сподівається на Господа, той блаженний.
21
Мудрий серцем назветься розважливим, і приємна мова уст сприятиме навчанню.
22
Розум для тих, що мають його, – джерело життя, а ученість безглуздого – глупота.
23
Серце мудрого вчиняє язика його мудрим і примножує знання в устах його.
24
Приємна мова – щільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток.
25
Є шляхи, котрі видаються людині бездоганними, але завершення їхнє – торованка до смерти.
26
Трудівник працює для себе, тому що змушує його [до того] рот його.
27
Чоловік лукавий заміряється вчинити лихе, і на вустах його, наче вогонь спопеляючий.
28
Чоловік підступний сіє розбрат, а обмовник розлучає друзів.
29
Недобра людина зводить ближнього свого і веде його на шлях недобрий.
30
Примружує очі свої, щоб вигадати підступ; прикушує собі губи і вчиняє злочина.
31
Вінець слави – сивина, котра перебуває на шляху правди.
32
У кого тривке терпіння, той вартніший від хороброго, а той, що володіє собою, [вартніший] від завойовника міста.
33
У полу кидають жереба, але від Господа залежить його вирок.
1
Краще кусень хліба і мир до нього, аніж оселя, з м'ясом уповні, та в незгоді.
2
Розумний служник панує над розпутним сином, і між братами поділить спадок.
3
Плавильня – для срібла і горно для золота, а серце випробовує Господь.
4
Злодій зважає на уста злочинців, а лукавий пильнує язика згубного.
5
Хто збиткується над убогими, той зневажає Творця його; хто тішиться лихом, той не залишиться без покари.
6
Вінець літніх людей – сини синів, і слава дітей, – батьки їхні.
7
Не личить безглуздому поважна мова, а поготів шляхетному – вуста брехливі.
8
Подарунок – коштовний камінь в очах того, хто володіє ним; тому, куди не піде, скрізь матиме успіх.
9
Той, хто покриває переступ, шукає любови; а хто знову нагадує про нього, той віддаляється від товариша.
10
На розумного переконливіше діє догана, аніж на безглуздого сто ударів.
11
Недобрий шукає тільки заколоту; а тому жорстокий ангел буде посланий супроти нього.
12
Краще людині зустріти ведмедицю, в котрої відібрали дітей, аніж безглуздого з його глупотою.
13
Хто за добро віддає злом, від оселі його не відійде лихо.
14
Початок сварки – наче прорив води; припини сварку, доки не спалахнула вона.
15
Той, хто виправдовує лиходіїв і звинувачує праведного – обидва мерзота перед Господом.
16
Нащо скарб в руках безглуздого? Для надбання мудрости [у нього] немає розуму,
17
Друг любить о будь-якій порі, і, мов брат, прийде в лиху годину.
18
Чоловік безглуздий готовий на поруку, і дає поруку за ближнього свого.
19
Хто любить сварки, любить гріх; і хто високо підносить браму свою, той шукає занепаду.
20
Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.
21
Хто народжує безглуздого – собі на горе, і батько безглуздого не знатиме втіхи.
22
Веселе серце діє вдячно, мов лікування, а пригнічений дух висушує кістки.
23
Лиходій бере гостинця з пазухи, щоб викривити шляхи правосуддя.
24
Мудрість – перед обличчям у розумного, а очі безглуздого – на рубежах землі.
25
Безглуздий син – досада батькові своєму і прикрість для матері своєї.
26
Не добре звинувачувати справедливого, [і] бити шляхетного за правду.
27
Розумний розважливий у словах своїх, і розумний має тверезий глузд.
28
І безглуздий, коли мовчить, може видатися мудрим, і той, хто затуляє уста свої, – розважливим.
1
Свавільний шукає вигадки, повстає супроти розумного.
2
Безглуздий не любить знання, а прагне виявити свій розум.
3
Коли приходить безглуздий, приходить і презирство, а вже з ганьбою – обмова.
4
Слова уст людських – глибокі води; джерело мудрості – струменистий потік.
5
Не добре бути упередженим до лиходія, щоби здолати праведного на суді.
6
Уста безглуздого поспішають сваритися, і слова його прикликають покару.
7
Язик безглуздого – загибель для нього, а вуста його – тенета для душі його.
8
Слова обмовника – немов ласощі, і вони входять до середини черева.
9
Недбалий в роботі своїй – брат марнотратника.
10
Ймення Господнє – міцна вежа; втікає до неї праведник, і в безпеці.
11
Маєтність багатого – фортечне місто його, і, немов високий мур, в його уяві.
12
Перед занепадом підноситься серце людини, а покірність передує славі.
13
Хто відповідає, не вислухавши, тому бракує глузду, і сором йому.
14
Дух людини зносить її неміч; а вражений дух – хто може зміцнити його?
15
Серце розумного набуває знань, і вухо мудрих шукає пізнання.
16
Дарунок людини надає її простору й до вельможних приведе її.
17
Перший у позові своєму бере гору, але приходить супротивник його і викриває його.
18
Жереб спричиняє сварку і вирішує поміж міцними.
19
Розлючений брат [неприступніший] фортечного міста, і сварки схожі на засуви брами.
20
Від плоду уст людини виповнюється нутро її; і набутком уст своїх вона насичується.
21
Смерть і життя у владі язика, і ті, що люблять його, будуть їсти його плоди.
22
Хто знайшов [щиру] дружину, той знайшов добро і дістав ласку від Господа.
23
З благанням говорить убогий, а багатий відповідає брутально.
24
Хто хоче мати друзів, той сам має бути дружелюбним; і трапляється друг, приязніший від брата.
1
Краще вбогий, що ходить у своїй цнотливості, аніж [багатий] з брехливими устами, і, до того ж, безглуздий.
2
Не добре душі без пізнання, і квапливий ногами спіткнеться.
3
Глупота людини збочує шлях її, а серце її обурюється на Господа.
4
Багатство долучає багато друзів, а бідного покидає навіть друг його.
5
Брехливий свідок не залишиться без покари, і хто говорить неправду, не врятується.
6
Багато людей запобігають перед можними, і кожний – друг людині, котра приносить дарунки.
7
Бідного ненавидять всі брати його, і тим паче друзі його віддаляються од нього; наздоганяє їх зі словами поради, але вони не бажають цього.
8
Хто здобуває розум, той любить душу свою; хто пильнує розважливість, той знаходить успіх.
9
Брехливий свідок не залишиться без покари, і хто говорить неправду, загине.
10
Не до лиця глупакові ошатність, а поготів рабові панування над князями.
11
Розважливість вчиняє людину неквапливою на гнів, і слава для неї – бути поблажливим до переступів.
12
Гнів царя – мов ревище лева, а приязнь його – мов роса на траву.
13
Безглуздий син – то біда для батька, а сварлива дружина – стічна ринва.
14
Дім і маєток – спадок від батьків, а розумна дружина, – від Господа.
15
Лінощі занурюють у сонливість, і недбала душа зазнаватиме голоду.
16
Хто береже заповіді, береже свою душу, а той, хто не дбає про свої шляхи, – загине.
17
Хто чинить бідному добро, той Господові позичає; і Він йому надолужить за його доброчинство.
18
Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся його криком.
19
Гнівливий нехай зазнає покарання, бо, коли помилуєш [його], то ще більше каратимеш його.
20
Дослухайся поради і приймай викриття, щоб учинитися тобі відтак мудрим.
21
Багато замірів у серці людини, але справдиться лише визначене Господом.
22
Радість людини – доброчинність її, і вбога людина краща, аніж брехлива.
23
Страх Господній [провадить] до життя, і [хто має] його, завжди буде вдоволений, і лихо не спіткає його.
24
Ледачий опускає руку свою до чаші, і не хоче піднести її до рота.
25
Якщо ти покараєш облудника, то навіть простодушний стане розважливим; і [коли] викриєш розумного, то він прийме повчання.
26
Той, хто обдирає батька і проганяє матір, – син ганебний і безсоромний.
27
Припини, сину мій, слухати поради про те, щоб ухилятися від висловів пізнання.
28
Лукавий свідок збиткується над судом, і вуста лиходіїв ковтають неправду.
29
Готові для лиходіїв суди, і покарання на тіло глупаків.
1
Вино – глумливе, сікера – буйна; і кожний, хто зловживає ними, – нерозумний.
2
Гнів царський – наче ревище лева; хто дратує його, той грішить супроти самого себе.
3
Честь для людини – уникнути сварки; а всілякий глупак запальний.
4
Ледачий восени не оре в полі, то шукає влітку, – і немає нічогісінько.
5
Помисли в серці людини – глибокі води, але чоловік розумний вичерпує їх.
6
Чимало таких, що хвалять людину за милосердя; але хто знаходить праведну людину?
7
Праведник ходить у своїй чистоті; блаженні діти його по ньому!
8
Цар, який сидить на престолі суду, очима своїми розганяє все лихе.
9
Хто може сказати: Я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?
10
Неоднакові ваги, неоднакова міра, – те і те – мерзота перед Господом.
11
Можна спізнати навіть підлітка за його вправами, чи буде чиста і належна поведінка його.
12
Вухо, котре чує, і око, котре бачить, – те і те утворив Господь.
13
Не люби спати, щоб ти не збіднів; тримай розплющеними очі твої, і будеш досхочу їсти хліб.
14
Недобре, недобре, – каже покупець; а коли відійде, хвалиться.
15
Є золото і багато перлів, але коштовне начиння – вуста розумні.
16
Візьми одежу його, бо він давав поруку за чужого; і за стороннього візьми від нього заклад.
17
Солодкий для людини хліб, [надбаний] неправдою; але потому рот його виповнюється жорствою.
18
Заміри дістають потвердження через пораду, і по нараді провадь війну.
19
Хто ходить пліткарем, той відкриває таємницю; і хто широко розтуляє рота, з тим не спілкуйся.
20
Хто ганьбить батька свого і матір свою, того світильник загасне осередь глибокої пітьми.
21
Спадщина, квапливо захоплена на початку, не благословиться в майбутньому.
22
Не кажи: Я помщуся за зло; віддай Господові, і Він збереже тебе.
23
Мерзота перед Господом – неоднакові важки, і оманливі шальки – не добрі.
24
Від Господа спрямовується хода чоловіка; а людині як пізнати шлях свій?
25
Тенета для людини – квапливо давати обітницю і після обітниці обдумувати.
26
Мудрий цар вивіє лиходіїв, і колеса на них оберне.
27
Світильник Господній – дух людини, що випробовує всі глибини серця.
28
Милість та істина охороняють царя, і милістю він підтримує престол свій.
29
Слава юнаків – сила їхня, а окраса старих людей – сивина.
30
Рани від побиття – лікування супроти зла, і удари, що доходять аж до нутра.
1
Серце царя в руці Господа, мов потоки води, і куди забажає, Він спрямовує його.
2
Усі шляхи людини досконалі в її очах, але Господь зважує серця.
3
Учиняти правду і правосуддя – більше до вподоби Господові, аніж пожертва.
4
Пихатість очей і зарозумілість серця, що вирізняє лиходіїв, – гріх.
5
Помисли старанного прагнуть достатку, а квапливий зазнає збитків.
6
Надбання скарбів брехливим язиком – скороминущий подмух тих, що шукають смерти.
7
Насильство лиходіїв упаде на них: тому що вони зреклися пильнувати правду.
8
Кривий шлях людини розпутної; а хто чистий, той діє належним чином.
9
Краще мешкати в кутку на даху, аніж із сварливою дружиною у просторій оселі.
10
Душа лиходія прагне зла; не знайде милости в очах його навіть друг його.
11
Коли карають облудника, звичайний стає мудрим, і коли повчають мудрого, то він набуває пізнання.
12
Праведник спостерігає за домом лиходія: як зазнають лиходії біди.
13
Хто затуляє вухо своє на крик бідака, той сам буде волати, – і не почують його.
14
Подарунок утаємничений загасить гнів, і дарунок у пазуху – велику лють.
15
Пильнувати правосуддя – радість для праведника і страх для тих, що вчиняють зло.
16
Людина, що збочила із стежки розуму, відпровадиться в зібрання мертвих.
17
Хто любить веселитися, той збідніє; а хто любить вино та олію, не розбагатіє.
18
Викупом буде за праведного лиходій і за щирого – лукавий.
19
Краще жити на землі пустельній, ніж із дружиною сварливою і сердитою.
20
Жаданий скарб і олія – в домі мудрого; а глупак їх прогайнує.
21
Той, що пильнує правду і милість, знайде життя, правду і славу.
22
Мудрий захоплює міста і руйнує фортецю, на котру вони сподівалися.
23
Хто стереже уста свої і язика свого, той береже від лиха душу свою.
24
Зарозумілий злодій – облудник ім'я йому – діє з надмірною пихою.
25
Пожадання ледаря погубить його, тому що руки його відмовляються працювати.
26
Він щодня вельми жадає, а праведник дає і не шкодує.
27
Пожертва лиходіїв – мерзота, надто, коли з лукавством приносять її.
28
Брехливий свідок загине; а людина, котра сповідає про те, що знає, буде говорити завжди.
29
Людина недобра зухвала обличчям своїм; а праведна прямує добрим шляхом своїм.
30
Немає мудрости, і немає розуму, і немає поради поза Господом.
31
Коня лаштують на день битви, але перемога – від Господа.
1
Добре ймення краще від визначного багатства, і добра слава краща від срібла і золота.
2
Багатий і вбогий зустрічаються один з одним; того і того витворив Господь.
3
Обачний бачить лихо і ховається; а легковажні йдуть далі і зазнають покарання.
4
За покірністю приходить страх Господній, багатство, слава і життя.
5
Терни і тенета на шляху підступного; хто оберігає душу свою, – відступися од них.
6
Напучуй юнака на початку шляху його: він не ухилиться від нього аж до старості.
7
Багатий панує над убогим, і боржник [стає] рабом кредитора.
8
Той, що сіє неправду, жатиме марноту, і бич гніву впаде на нього.
9
Милосердний буде благословлятися, тому що дає вбогому від хліба свого.
10
Прожени облудника, і незгода відійде, і припиниться сварка й зневага.
11
Хто любить чистоту серця, у того приязнь на устах, тому цар – друг.
12
Очі Господні оберігають пізнання, а слова нехтувача законом Він відкидає.
13
Ледар каже: Лев на вулиці! Посеред майдану заб'ють мене!
14
Глибоке провалля – вуста блудниць; на кого розгнівається Господь, той упаде туди.
15
Глупство прив'язалося до серця юнака; але виправна різка відкине гнів його від нього.
16
Хто чинить утиски бідному, аби примножити своє багатство, і хто дає багатому, той збідніє.
17
Нахили вухо твоє і слухай слова мудрих, і серце твоє наверни до мого пізнання.
18
Тому що втіха буде, якщо ти будеш пильнувати їх у серці твоєму, і вони будуть такими на устах твоїх.
19
Щоб сподівання твоє було на Господа, я навчаю тебе нині, а ти [пам'ятай].
20
Чи не писав я тобі тричі в порадах і повчанні,
21
Щоб навчити тебе належним словом істини, щоб ти міг переказати слова істини тим, що посилали тебе?
22
Не грабуй бідного, тому що він убогий; і не чини утисків невдатному біля брами;
23
Тому що Господь візьме участь у справі їхній, і відбере душу в грабіжників їхніх.
24
Не товаришуй з дратівливими, і не спілкуйся з чоловіком запальним,
25
Щоб не навчитися шляхів його, і не накликати зашморгу на душу твою.
26
Не будь таким, як ті, що дають руки і поруку за борги.
27
Якщо тобі не має чим заплатити, то навіщо попускати собі, щоб забрали з-під тебе постіль твою?
28
Не пересувай давньої межі, котру позначили батьки твої.
29
Чи бачив ти чоловіка, вдатного в своїй справі? Він буде стояти перед царями; він не буде стояти перед простим.
1
Коли присядеш споживати страву з володарем, то уважно пильнуй, що перед тобою;
2
І постав перешкоду в горлі своєму, якщо ти жадливий.
3
Не зваблюйся ласощами його: це – оманлива пожива.
4
Не турбуйся про те, аби надбати багатства; відкинь такі думки твої.
5
Спрямуєш очі твої на нього, і – його вже немає; тому що воно вчинить собі крила, і, мов орел, злетить до неба.
6
Не споживай їжі в людини заздрісної, і не зваблюйся ласощами її;
7
Тому що, які думки в душі її, така вона сама; їж і пий, каже вона тобі, а серце її не з тобою.
8
Кусень, котрого ти з'їв, виблюєш, і добрі слова твої ти скажеш марно.
9
У вуха безглуздого не кажи, тому що він знехтує розумними словами твоїми.
10
Не пересувай межі давньої і на поля сиріт не заходь;
11
Тому що Захисник їхній могутній; Він утрутиться в справу їхню з тобою.
12
Прихили серце твоє до науки і вуха твої – до розумних слів.
13
Не залишай юнака без покарання; якщо покараєш його різкою, він не помре.
14
Ти покараєш його різкою, і врятуєш душу його від шеолу.
15
Сину мій! Якщо серце твоє буде мудрим, то тішитиметься й моє серце.
16
І нутрощі мої будуть тішитися, коли уста твої будуть говорити правду.
17
Нехай не заздрить серце твоє грішникам; нехай буде воно щоденно в страхові Господньому.
18
Тому що є майбуття, і надія твоя не втрачена.
19
Слухай, сину мій, і будь мудрим, і схиляй серце твоє на досконалий шлях.
20
Не будь поміж тих, що впиваються вином, між тими, що об'їдаються м'ясом.
21
Тому що п'яниця і зажерливий збідніють, і сонливість одягне їх у вереття.
22
Слухай батька твого: він породив тебе, і матір'ю твоєю не знехтуй, коли вона стане похилою.
23
Купи істину, і не продавай її, а також мудрости та повчання й розуму.
24
Радіє батько праведного, і той, що породив мудрого, тішиться ним.
25
Нехай звеселюється батько твій і нехай радіє матір твоя, що породили тебе.
26
Сину мій! Віддай серце твоє мені, і очі твої нехай пильнують шляхи мої.
27
Тому що блудниця – глибоке провалля, і чужа дружина – тісна криниця;
28
Вона, мов розбійник, сидить у засідці і множить поміж людьми злочинців закону.
29
У кого виття? У кого стогін? У кого сварки? У кого горе? У кого рани без причини? У кого очі багрові?
30
У тих, котрі довго сидять за вином, котрі приходять шукати [вина] присмаченого.
31
Не дивися на вино, коли воно червоніє, як воно іскриться в чаші, як воно приваблює легко.
32
Потім воно вкусить, мов гадина, і вжалить, як змія;
33
Очі твої будуть дивитися на чужих дружин, і серце твоє озветься розпустою;
34
І ти будеш, мов сплячий посеред моря, і як сплячий на вершечку щогли.
35
[І скажеш]: Били мене, мені не було боляче; штовхали мене, я не відчував. Коли прокинуся, знову буду шукати того ж таки.
1
Не будь запопадливим перед лихими людьми, і не бажай бути з ними.
2
Тому що про насильство помисли їхнього серця, і про лихе говорять їхні уста.
3
Мудрістю споруджується дім і розумом потверджується.
4
І через пізнання виповнюються його помешкання дорогим і чудовим майном.
5
Чоловік мудрий сильний, і чоловік розумний зміцнює силу свою.
6
Тому за мудрою порадою веди війну твою, і безпека [буде] в багатьох дорадниках.
7
Для безглуздого зависока мудрість, біля брами не розтулить він уст своїх.
8
У кого недобрий замір, того називають лиходієм.
9
Задум глупства – гріх, і облудник – мерзота для людей.
10
Якщо ти в день біди виявився знесиленим, то вбога сила твоя.
11
Рятуй взятих на смерть, і невже відмовишся від зрокованих на страту?
12
Чи скажеш: Ось, ми не відали цього? А Той, що випробовує серце, – хіба не знає? Той, що спостерігає за душею твоєю, знає це і відплатить чоловікові за вчинками його.
13
Споживай, мій сину, мед, тому що він приємний, і щільника, котрий солодкий для піднебіння твого;
14
Таке ж пізнання мудрости для душі твоєї. Якщо ти знайшов [її], себто майбутнє, то надія твоя тривка.
15
Не вдавайся до лихих замірів, лиходію, супроти житла праведника; не спустошуй місця спочину його.
16
Бо сім разів упаде праведник і підведеться; а лиходії зваляться в погибель.
17
Не радій, коли впаде ворог твій; і нехай не веселиться серце твоє, коли він спіткнеться.
18
Інакше побачить Господь, і не до вподоби буде це в очах Його, і Він відверне від нього гнів Свій.
19
Не обурюйся на злодіїв і не завидуй лиходіям.
20
Тому що злий не має майбутнього, – світильник лиходія загасне.
21
Бійся, сину мій, Господа і царя; з бунтівниками не спілкуйся.
22
Тому що несподівано прийде загибель від них; і біду від них обидвох хто передбачить?
23
Сказано також мудрими: Мати упередженість на суді – не добре.
24
Хто каже лихому: Твоя правда, того будуть проклинати народи, того будуть ненавидіти племена.
25
А ті, що викривають, будуть улюблені, і на них прийде благословення.
26
В уста [наче] цілує той, хто відповідає словами щирими.
27
Учини справи твої поза домом, заверши їх на полі твоєму, а потім будуй оселю твою.
28
Не будь неправдивим свідком на ближнього твого; нащо тобі обманювати устами твоїми?
29
Не кажи: Як він учинив зі мною, так і я вчиню з ним, відплачу людині за ділами її.
30
Проходив я поблизу поля чоловіка-ледаря і повз виноградник чоловіка бідного на розум.
31
І ось, все це заросло терням, поверхня його вкрилася кропивою, і кам'яний мур його зруйнувався.
32
І подивився я, і взяв собі до серця, і дістав науку:
33
Трішки поспиш, трішки подрімаєш, трішки, склавши руки, полежиш,
34
І прийде, [мов] перехожий, убогість твоя, і нужда твоя, – мов озброєна людина.
1
І оце притчі Соломонові, котрі зібрали мужі Єзекії, царя Юдиного.
2
Слава Божа – утаємничувати справу, а слава царів – досліджувати справу.
3
Небо для високости і земля для глибини, так серця царів – недослідні.
4
Відділи домішки від срібла, і вийде у ливарника посудина.
5
Усунь лиходія від царя, і престол його утвердиться правдою.
6
Не пишайся перед лицем царя і на місце шляхетних не ставай;
7
Тому що краще, коли скажуть тобі: Підійди сюди, сядь вище, аніж, коли принизять тебе перед шляхетним, котрого бачили очі твої.
8
Не зачинай квапливо позову, інакше, що будеш чинити при завершенні, коли суперник твій осоромить тебе?
9
Здійснюй позов із суперником твоїм, але таємниці іншого не розкривай.
10
Щоб не докоряв тобі той, що зачує це, бо тоді ганьба твоя не відійде від тебе.
11
Золоті яблука в срібних прозорих посудинах – слово, сказане пристойно.
12
Золота сережка і прикраса з чистого золота – мудрий викривач для уважного вуха.
13
Що прохолода від снігу в жнива, те ж таки незрадливий посланець для того, хто послав його; він приносить душі володаря свого розраду.
14
Як хмара і вітри без дощу, так людина, що вихваляється нещирими дарунками.
15
Покірністю схиляється до милості вельможа, і м'який язик ламає кістку.
16
Ти знайшов мед? Споживай досхочу, але не переїдай його, щоб не вивернути його.
17
Не ходи часто в дім друга твого, щоб він не збайдужів до тебе і не зненавидів тебе.
18
Що молот, і меч, і гостра стріла, те саме й чоловік, що вирікає облудне свідчення супроти ближнього свого.
19
Що зламаний зуб і знесилена нога, те й надія на зрадливого [чоловіка] в день лиха.
20
Наче той, що скидає з себе одежу холодного дня, що оцет на рану, – саме такий той, хто співає пісні зажуреному серцю.
21
Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, дай йому води.
22
Тому що, [учиняючи так], ти збираєш яркі жарини на голову його: Господь заплатить тобі.
23
Північний вітер приносить дощ; а утаємничений язик – невдоволені обличчя.
24
Краще жити в кутку на даху, аніж з дружиною сварливою в просторій оселі.
25
Що холодна вода для знесиленої спрагою душі, те саме й добра вість з далекого краю.
26
Мов скаламучена криничка, і наче пошкоджене джерело, – праведник, що падає перед лиходієм.
27
Як не добре споживати багато меду, так само домагатися власної слави, – не є слава.
28
Що місто зруйноване, без мурів, те саме й чоловік, що не володіє духом своїм.
1
Як сніг влітку і дощ на жнива, так честь не до лиця глупакові.
2
Як горобець спурхує, як ластівка полетить, так задаремне прокляття не справдиться.
3
Батіг для коня, вуздечка для віслюка, а палиця для безглуздих.
4
Не відповідай глупакові на глупство його, щоб ти також не став схожим на нього.
5
Але відповідай глупакові на глупство його, щоб він не став мудраком в очах своїх.
6
Підтинає собі ноги, зазнає гіркоти той, хто дає словесне доручення глупакові.
7
Хитливо здіймаються ноги кульгавого, – і притча в устах глупаків.
8
Укладати коштовний камінь у пращу те саме, що вшановувати глупака.
9
Мов [колючий] терен в руці п'яного, – притча в устах глупаків.
10
Сильний вчиняє все з волі своєї: і нерозумного вшановує, і кожному перехожому дає нагороду.
11
Як пес повертається на виверти свої, так глупак повторює глупоту свою.
12
Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах його? На безглуздого більше надії, аніж на нього.
13
Ледар каже: Лев на дорозі! Лев на майданах!
14
Двері повертаються на завісах своїх, а ледар – у постелі своїй.
15
Ледар опускає руку свою в чашу, і йому важко донести її до рота свого.
16
Ледар в очах своїх мудріший, аніж семеро, що відповідають розважливо.
17
Те саме, що хапати пса за вуха, проходячи неподалік, – втручатися в чужу сварку.
18
Як той, що вдає з себе божевільного, кидає вогонь, стріли і смерть,
19
Так – чоловік, котрий шкодить другові своєму і потім каже: Я лише пожартував.
20
Де немає більше дров, вогонь загасне; і де немає обмовника, розбрат затихне.
21
Вугіль – для жару і дрова – для вогню; а чоловік сварливий – для розпалювання сварки.
22
Слова обмовника – наче ласощі, і входять вони досередини черева.
23
Що нечистим сріблом обкладений глиняний глечик, те саме й полум'яні уста і серце в злобі.
24
Устами своїми прикидається ворог, а в серці своєму ховає підступ.
25
Якщо він говорить навіть ніжним голосом, не вір йому; тому що семеро мерзот у серці його.
26
Якщо ненависть приховується наодинці, то відкриється злоба його в народному зібранні.
27
Хто копає яму, той упаде в яму; і хто котить камінь угору, до того він повернеться.
28
Брехливий язик ненавидить уражених ним, і облесливі уста призводять до загибелі.
1
Не хвалися завтрашнім днем, тому що не відаєш, що той день принесе.
2
Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, – чужий, а не язик твій.
3
Великий камінь, вагомий і пісок; але гнів глупака важчий від обидвох.
4
Жорстокий гнів, невтримна лють; але хто здолає ревнощі?
5
Краще відверте викриття, аніж утаємничена любов.
6
Щирі докори від люблячого, і брехливі поцілунки ненависника.
7
Сита душа розтоптує навіть щільники, а голодній душі все гірке солодке.
8
Як птах, що гніздо своє покинув, отак і людина, що залишила місце своє.
9
Олива і кадіння тішать серця; так само приємний [будь-кому] друг сердечний порадою своєю.
10
Не залишай друга свого і друга твого батька, і в дім брата твого не ходи в день лихий для тебе; краще сусід поблизу, аніж брат, що далеко.
11
Будь мудрим, сину мій, і втішай серце моє; і я знатиму, що відповідати моєму обмовникові.
12
Розважливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть наперед [і] зазнають покарання.
13
Візьми в нього одежу його, тому що він дав поруку за чужинця; і за стороннього візьми від нього заклад.
14
Хто голосно вихваляє друга твого з раннього ранку, того вважатимуть за обмовника.
15
Безнастанний капіж дощового дня і сварлива дружина – однакові.
16
Хто хоче приховати її, той хоче утаємничити вітер і оливу в правиці своїй, що дасть знати про себе.
17
Залізо залізом гострять, і чоловік загострює погляд друга свого.
18
Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже володаря свого, той буде в пошані.
19
Як у воді обличчя – до обличчя, так серце людини – до людини.
20
Шеол і Аваддон – невситимі; такі ж невситимі й очі людські.
21
Що плавильня для срібла, а горнило – для золота, те саме для людини уста, котрі хвалять її.
22
Товчи глупака в ступі товкачем разом із зерном – не зійде з нього глупота його.
23
Гаразд пильнуй за худобою твоєю, і добре дбай про свої череди;
24
Тому що [багатство] не навіки, та й влада хіба від роду й до роду?
25
Проростає трава, і з'являється отава, і збирають трави в горах.
26
Вівці – на одяг тобі, і кози – на купівлю поля.
27
І доволі козячого молока тобі на поживу, у страву домашнім твоїм і на харч служницям твоїм.
1
Лиходій втікає, коли [за ним] ніхто не женеться; а праведник сміливий, мов лев.
2
Коли країна ухилиться від закону, тоді багато в ній урядовців; а за розумного і розважливого мужа вона довготривала.
3
Людина вбога і та, що пригноблює слабких, [те саме], що злива, яка збіжжя змиває.
4
Відступники од закону вихваляють лиходіїв, а ті, що виконують закона, обурюються на них.
5
Лихі люди не сприймають справедливості, а ті, що шукають Господа, розуміють усе.
6
Краще бідний, що ходить у своїх чеснотах, аніж той, хто викривляє шляхи свої, хоч він багатий.
7
Той, що пильнує закона – син розумний, а той, що спілкується з гультяями, осоромлює батька свого.
8
Той, що примножує прибутки свої лихварством і неправдою, віддасть їх тому, хто милосердний до бідних.
9
Хто відхиляє вухо своє від послуху законові, у того й молитва буде мерзотою.
10
Той, хто зводить праведних на шлях зла, сам упаде в свою яму; а безвинний успадкує добро.
11
Людина заможна – мудра в своїх очах, але розумний бідак викриє її.
12
Коли тішаться праведники – велика слава; та коли підносяться лиходії, люди ховаються.
13
Хто утаємничує злочини свої, не матиме успіху; а хто визнає і залишає їх, той буде помилуваний.
14
Блаженна людина, котра завжди в добрій волі, а хто ожорсточує серце своє, той попаде в біду.
15
Як лев, що рикає, і, як голодний ведмідь, так лихий володар над убогим народом.
16
Благуватий володар багато завдає утисків; а той, що ненавидить зиск, утривалить дні.
17
Людина, що завинила пролиттям людської крови, буде втікати до самої могили, щоб не схопили її.
18
Хто ходить бездоганно, той не зазнає шкоди; а той, що ходитиме кривими шляхами, упаде на одному з них.
19
Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом, а хто бере приклад з ледачих, той насититься убогістю.
20
Щира людина багата благословеннями; а хто поспішає розбагатіти, той зазнає покарання.
21
Бути упередженим – не добре; такий чоловік навіть за кусень хліба вчинить неправду.
22
Поспішає до маєтности заздрісний чоловік і гадки не має, що вбогість наздожене його.
23
Той, що викриває людину, знайде опісля більшу прихильність, аніж той, що лестить язиком.
24
Хто обкрадає батька свого і матір свою і говорить: Це не гріх, – той спільник грабіжників.
25
Пихатий розпалює суперечку, а той, що сподівається на Господа, буде жити в добрі.
26
Хто сподівається на себе, той нерозумний; а хто ходить в мудрості, той буде врятований.
27
Хто дає вбогому, не збідніє, а хто заплющує очі на нього, на тому багато прокльонів.
28
Коли звеличуються нечестиві, люди ховаються, а коли вони гинуть, зростає число праведників.
1
Людина, котру викривають, ожорсточує свою шию, наразі зазнає поразки, і не буде [їй] зцілення.
2
Коли праведників постає багато, радіє народ; а коли володарює нечестивий – народ стогне.
3
Людина, котра любить мудрість, тішить батька свого; а хто спілкується з блудницями, той змарнує маєток.
4
Цар правосуддям утверджує землю, а той, що полюбляє дарунки, спустошує її.
5
Людина, котра лестить другові своєму, розстеляє сіть ногам його.
6
У гріхові лихої людини – тенета [для неї], а праведник тішиться і радіє.
7
Праведний уважно вивчає позов бідних, а лиходій нехтує справою.
8
Люди розбещені підбурюють місто, а мудрі упокорюють заколот.
9
Розумний чоловік, судячись із чоловіком благуватим, чи гнівається, чи сміється, – не має спокою.
10
Кровожерні люди ненавидять безвадного, а праведні піклуються про його життя.
11
Безглуздий увесь гнів свій виливає, а мудрий упокорює його.
12
Якщо князь дослухається брехливих слів, то всі служники його не відають честі.
13
Бідний і лихвар зустрічаються один з одним; але світло очам того і того дає Господь.
14
Якщо цар судить убогих за правдою, то престол його назавжди усталиться.
15
Різка і викриття дають мудрість; але підліток, залишений без уваги, вчиняє сором матері.
16
Коли множаться нечестиві, множиться і беззаконня; але праведні побачать загибель їхню.
17
Карай сина свого, і він принесе тобі спокій і втішить душу твою.
18
Без одкровення згори народ розбещений, а той, що пильнує закон, блаженний.
19
Словами не навчити раба; тому що хоч і розуміє [їх], та не упокорюється.
20
Чи бачив ти людину необачну у словах своїх? На безглуздого більше надії, аніж на неї.
21
Якщо із самого дитинства виховувати служника в розкошах, то згодом він забажає бути сином.
22
Гнівлива людина започатковує сварку, і запальний багато грішить.
23
Гординя людини принижує її, а впокорений дух набуває честі.
24
Хто ділиться із злодієм, той ненавидить душу свою; чує він прокляття, але не зголошує про те.
25
Страх перед людьми налаштовує сіть; а той, що сподівається на Господа, буде в безпеці.
26
Багато тих, що шукають [прихильного] обличчя у князя, але доля в людини від Господа.
27
Мерзота для праведників – людина неправедна, і мерзота для нечестивого – той, що прямує належним шляхом.
1
Слова Агура, сина Якеєвого, [котрі] мовив цей чоловік до Ітієла і до Ухала:
2
Справді, я більше недолугий, аніж хто-небудь із людей, і розуму людського немає у мене.
3
І не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю.
4
Хто на небо виходив і сходив? Хто зібрав вітер у пригорщі свої? Хто зав'язав воду в одяг? Хто визначив усі рубежі землі? Яке ймення його і яке ймення сина його? Чи відаєш ти?
5
Кожне слово Боже – чисте; він – щит усім, хто сподівається на Нього.
6
Не прилучай до слів Його, щоб Він не звинуватив тебе, і щоб ти не виявився облудником.
7
Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені раніше, аніж я помру.
8
Марноту і облуду віддали од мене; убогости і багатства не дай мені, насичуй мене щоденним хлібом.
9
Щоб я не переситився і не зрікся, і не сказав: Хто – Господь? І, щоб, зубожілий, не почав красти та не безчестив ймення Бога мого намарно.
10
Не обмовляй служника перед володарем його, щоб він не прокляв тебе, і щоб ти не був знайдений з провиною.
11
Є рід, котрий проклинає батька свого і не благословляє матері своєї.
12
Є рід, котрий чистий у власних очах своїх, але не обмитий від бруду свого.
13
Є рід – о, які зарозумілі очі його, і як піднеслися повіки його!
14
Є рід, у котрого зуби – мечі, і щелепи – ножі, щоби пожерти вбогих на землі і жебраків поміж людьми.
15
У невситимості дві доньки: Давай і Давай. Ось троє невситимих і четверо, котрі не скажуть: Досить!
16
Шеол і лоно неплідне, земля, котра не насичується водою, і вогонь, котрий не каже: Досить!
17
Око, що кепкує з батька і нехтує покірністю перед матір'ю, виклюють ворони в долині і поглинуть орлята.
18
Три речі утаємничені для мене, і чотирьох я не розумію.
19
Шляхів орла на небі, стежок гадини на скелі, дороги корабля серед моря і путівця чоловіка до дівчини.
20
Такий шлях також і дружини перелюбної: наїлася, обтерла свого рота та й каже: Я нічогісінько поганого не вчинила.
21
Від трьох здригається земля; чотирьох вона не може носити;
22
Раба, коли він стає царем; глупака, коли він досхочу їсть хліб;
23
Позначену ганьбою жінку, коли вона шлюбиться, і служницю, коли вона займає місце своєї господині.
24
Ось чотири малих на землі; але вони мудріші від мудрих.
25
Мурашки – народ не сильний, але влітку накопичують поживу собі;
26
Гірські миші – народ слабкий, але влаштовують оселі свої на скелі;
27
У сарани немає царя, але вона виступає одностайно;
28
Павук лапками пнеться, і він у помешканнях царських буває!
29
Ось, троє мають вишукану ходу, і четверо ходять добре;
30
Лев, дужий поміж звірами, який не поступиться нікому.
31
Кінь і козел, і цар [серед народу [свого], [і ніхто] не повстане [супроти нього].
32
Якщо ти в зарозумілості своїй вчинив дурницю і замислив лихе, то [поклади] руку на уста;
33
Бо коли збити молоко, виходить масло, поштовхом скривавлюється ніс, а пробудження гніву вчиняє сварку.
1
Слова Лемуїла царя. Повчання, котре передавала йому матір його.
2
Що, сину мій? Що, сину лона мого? Що, сину обітниць моїх?
3
Не віддавай жінкам сили твоєї, ні шляхів твоїх згубницям царів.
4
Не царям, Лемуїле, не царям вино пити, і не князям – сікеру,
5
Щоб не впилися вони і не забули закону та не змінили на недобре суду пригноблених.
6
Дайте сікеру тому, що гине, і вино пригніченому душею.
7
Нехай він вип'є, і забуде вбогість свою, і не згадає вже убогість свою, і не пригадає вже страждання свого.
8
Розтуляй уста твої за безмовного і на захист усіх сиріт.
9
Розтуляй уста твої для правосуддя і для справи бідного і вбогого.
10
Хто знайде цнотливу жінку? Ціна її вартніша перлів.
11
Вірить їй серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку.
12
Вона відплатить йому добром, а не злом упродовж цілого життя свого.
13
Дбає про вовну та льон, і охоче працює своїми руками.
14
Вона, немов кораблі купців, здалеку хліб здобуває.
15
Вона підводиться ще вночі, і роздає страву в домі своєму і визначає роботу служницям своїм.
16
До поля придивляється, а відтак і купує його; від плодів рук своїх насаджує виноградника.
17
Підперізує стан свій силою і зміцнює м'язи свої.
18
Вона відчуває, що праця її корисна, і – світильник її не згасає навіть уночі.
19
Простягає руки свої до прядива, і пальці її беруться за веретено.
20
Долоню свою вона розтуляє вбогому і руку свою подає нужденному.
21
Не боїться холоду родина її, бо вся її родина одягнена в подвійний одяг.
22
Вона виготовляє собі килими: вісон і пурпур – одяг її.
23
Чоловік її, відомий біля брами, коли сидить із старшиною краю.
24
Вона виготовляє покривала, і продає, і пояси купцям фінікійським постачає.
25
Сила і врода – одежа її, і весело заглядає вона в майбутнє.
26
Уста свої розтуляє з мудрістю, і сумирне повчання на язику її.
27
Вона ретельно доглядає господарство у домі своєму і не їсть хліба намарно.
28
Підводяться діти і вшановують її, чоловік – хвалить її.
29
Багато було дружин цнотливих; але ти переважила всіх їх.
30
Врода – річ оманлива і краса марнотна; але дружина, котра боїться Господа, достойна похвали!
31
Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля брами діяння її!