1

1

Притчі Соломона, сина Давидового, царя ізраїльського.

2

Щоб спізнати мудрість, повчання, зрозуміти слова розуму розсудливі;

3

Засвоїти (собі) добру науку, правосуддя суду і справедливість;

4

Простим дати кмітливість, юнакові – знання і розважливість;

5

Послухає мудрий і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради;

6

Щоб розуміти притчу і тлумачення, слова мудрих і загадки їхні.

7

Початок мудрости – страх Господній; лише безглузді нехтують мудрістю і повчанням.

8

Слухай, сину мій, повчання батька твого, і не відкидай науки матері твоєї.

9

Тому що це гарний вінець для голови твоєї і прикраса тобі на шию.

10

Сину мій! Якщо схилятимуть тебе грішники, не погоджуйся.

11

Якщо будуть казати: Йди з нами, вчинимо засідку для крови, засядемо на безневинного,

12

Живими поглинемо їх, як шеол, і – такими, що сходять в могилу;

13

Наберемо всілякого коштовного майна, виповнимо оселі наші здобиччю;

14

Кидай твій жереб серед нас, нехай торбу маємо одну на всіх.

15

Сину мій! Не ходи дорогою з ними, притримай ногу твою від стежини їхньої,

16

Тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови.

17

На очах усіх птахів марно розвішувати сіть;

18

А засідку вчиняють на власну кров, і чигають на своє життя.

19

Отакі шляхи кожного, хто жадає чужого добра: воно відбере життя у володарів його.

20

Мудрість кричить на вулиці, на майданах підносить (вона) свій голос,

21

На чільних місцях зібрань вигукує, при вході до міських брам промовляє слова свої;

22

Доки, невігласи, будете любити неуцтво? [Доки] глузії будуть насолоджуватися своїми глузами? І доки безглузді будуть ненавидіти знання?

23

Наверніться до мого викриття: ось, я виллю на вас дух мій, повідаю вам слова мої.

24

Тому що я кликала, а ви не підкорилися; простягала руку мою, та ніхто не зважив.

25

І ви відкинули всі мої поради, і викривань моїх не прийняли.

26

За це я буду сміятися з вашого нещастя; і радітиму, коли запопаде вас жах;

27

Коли запопаде вас жах, мов буря, і лихо, мовби вихор, прилине до вас; коли упаде на вас скорбота і тісноти,

28

Тоді будуть кликати мене, а я не відповідатиму; з ранку будуть шукати мене, але не знайдуть мене.

29

За те, що вони зненавиділи знання і не вибрали [для себе] страху Господнього,

30

Не прийняли поради моєї, знехтували усіми викриттями моїми;

31

За це будуть вони насичуватися від плодів шляхів своїх і наситяться від помислів їхніх.

32

Тому що відступництво невігласа уб'є їх; і безпечність безглуздих погубить їх.

33

А той, що слухає мене, буде жити в безпеці, у тиші, не боячися зла.

2

1

Сину мій! Якщо ти приймеш слова мої і збережеш при собі заповіді мої

2

Аж так, що вухо твоє вчиниш уважним до мудрости, і прихилиш серце своє до розуміння;

3

Якщо будеш прикликати знання і піднімати голос для розуміння;

4

Якщо будеш шукати його, мов срібла, і шукатимеш його, наче скарбу;

5

То зрозумієш страх Господній і знайдеш знання Боже.

6

Бо Господь дає мудрість: з уст Його – знання і розуміння;

7

Він покладає живу мудрість для праведних; Він – щит для тих, що ходять без провини.

8

Він охороняє шляхи правди і боронить шлях святих Своїх.

9

Тоді ти збагнеш праведність, і правосуддя, і простоту, і всіляку добру стежку,

10

Коли мудрість зайде в серце твоє, і знання буде приємне душі твоїй;

11

Тоді розважливість буде берегти тебе, розуміння охоронятиме тебе;

12

Щоб урятувати тебе від шляху недоброго, від людини, що промовляє лукаво,

13

Від тих, котрі покидають стежки світла, щоб ходити нетрищами пітьми;

14

Від тих, котрі тішаться, вчиняючи зло, захоплюються недоброю розпустою,

15

Котрих шляхи криві, і котрі блукають на стежках своїх;

16

Щоби врятувати тебе від дружини іншого, від чужої, котра мовить м'якенькі слова свої,

17

Котра залишила друга юности своєї і забула заповіта Бога свого.

18

Дім її призводить до смерти, і стежки її – до мертвих;

19

Жодний з тих, що зайшли до неї, не повертається і не стає на шлях життя.

20

А тому ходи шляхом добрих, і тримайся стежок праведників,

21

Бо праведний буде мешкати на землі, і досконалий житиме на ній;

22

А лиходії будуть винищені на землі, і підступні викорінені з неї.

3

1

Сину мій! Повчання мого не забувай, і заповіді мої нехай береже серце твоє;

2

Бо тривалість днів, років життя і миру вони примножать тобі.

3

Нехай милість та істина не залишають тебе; перев'яжи ними шию твою, напиши їх на скрижалях серця твого;

4

І надбаєш милість і прихильність в очах Божих і в людей.

5

Сподівайся на Господа всім серцем твоїм і не покладайся на розум твій.

6

На всіх шляхах пізнавай Його, і Він твої стежки вирівняє.

7

Не будь мудрим у власних очах; бійся Господа і ухиляйся від зла.

8

Це буде здоров'ям для плоті твоєї і поживою для кісток твоїх.

9

Шануй Господа з маєтку твого і від початків усіх прибутків твоїх.

10

І виповняться житниці твої уприщерть, і чавила твої будуть вигравати новим вином.

11

Докорів Господніх, сину мій, не відкидай, і виправлення від Нього не вважай тягарем.

12

Бо кого любить Господь, того виправляє, і приязний до нього, мов батько до сина свого.

13

Блаженна людина, котра надбала мудрість, і людина, котра надбала розум!

14

Тому що надбання її важливіше, аніж надбати срібла, і прибутку від неї більше, аніж від золота.

15

Вона вартніша коштовного каміння; і ніщо із бажаного тобою не зрівняється з нею.

16

Тривалість днів у правій руці її; а в лівій у неї багатство і слава;

17

Шляхи її – шляхи приємні, і всі стежки її – мирні.

18

Вона – дерево життя для тих, котрі здобувають її, – і блаженні, котрі пильнують її!

19

Господь премудрістю заснував землю, небеса потвердив розумом;

20

Його премудрістю розсілися безодні, і хмари кроплять росою.

21

Сину мій! Не відводь очей своїх од них, пильнуй здоровий глузд і розважливість.

22

І вони будуть життям для душі твоєї і окрасою для шиї твоєї.

23

Тоді в безпеці підеш шляхом твоїм, і нога твоя не спіткнеться.

24

Коли ляжеш спати, не будеш боятися; і коли заснеш – сон твій буде приємним.

25

Не злякаєшся несподіваного страху і згуби від лиходіїв, коли вона прийде.

26

Тому що Господь буде надією Твоєю і збереже ногу твою від пастки.

27

Не відмовляйся допомогти нужденному, коли рука твоя на силі вчинити це.

28

Не кажи приятелеві твоєму: піди і прийди знову, і завтра я дам, коли ти маєш при собі.

29

Не складай злого заміру супроти ближнього твого, коли він без остороги живе поряд з тобою.

30

Не сварися з людиною без причини, якщо вона не вчинила тобі лиха.

31

Не змагайся з чоловіком, котрий чинить насильно, і не вибери жодного із шляхів його.

32

Тому що мерзота перед Господом розбещений, а спілкується Він із праведними.

33

Прокляття Господнє на домі лиходія, а житло праведного Він благословляє.

34

Якщо над тими, котрі блюзнять, Він насміхається, то сумирним дарує приязнь.

35

Мудрі успадковують славу, а недолугі ганьбу.

4

1

Слухайте, дітоньки, повчання батька, і зважайте, щоб навчитися розумові;

2

Тому що я передав вам добре повчання. Не залишайте заповіді моєї.

3

Бо я був сином у батька мого, ніжно-улюблений і єдиний у матері моєї;

4

І він навчав мене, і говорив мені: Нехай утримає серце твоє слова мої; бережи заповіді мої і живи.

5

Накопичуй мудрість, накопичуй розум; не забувай цього і не ухиляйся від слів моїх уст.

6

Не залишай її, і вона буде охороняти тебе; люби її, і вона буде обороняти тебе.

7

Головне – мудрість; набувай мудрости й усім майном твоїм набувай розум.

8

Високо поціновуй її, і вона піднесе тебе; вона прославить тебе, якщо ти приліпишся до неї;

9

Покладуть на голову твою пречудовий вінок, пишну корону тобі подарує.

10

Слухай, сину мій, і прийми слова мої, – і примножаться тобі роки життя.

11

Я показую тобі шлях мудрости, веду тебе стежками прямими.

12

Коли підеш, не знатиме перешкоди твоя хода, і коли побіжиш, – не спіткнешся.

13

Міцно тримайся повчання, не залишай, бережи його; тому що воно – життя твоє.

14

Не ходи стежкою лиходіїв, і не ходи шляхом лихих;

15

Залиши його, не ходи по ньому; ухилися від нього, і промини його.

16

Бо вони не заснуть, якщо не вчинять зла; пропадає сон у них, якщо вони не доведуть когось до падіння;

17

Бо вони їдять хліб беззаконня і п'ють вино з грабунку.

18

Стежка праведних – мов світло осяйне, котре все яснішає до повноти дня.

19

А шлях беззаконних – мов пітьма; вони не відають, де спіткнуться.

20

Сину мій! На слова мої зважай, і до мовленого мною прихили вухо твоє;

21

Нехай не відходять вони від очей твоїх; бережи їх у глибині серця твого;

22

Тому що вони – життя для того хто знайшов їх, і здоров'я для всього тіла його.

23

Над усе, що оберігається, серце своє бережи; тому що з нього – джерела життя.

24

Відкинь од себе лукавство уст, і лукавого язика віддали од себе.

25

Очі твої нехай дивляться уперед, і вії твої нехай будуть спрямовані перед тобою.

26

Обдумай стежку для ноги твоєї, і всі шляхи твої нехай будуть несхитними.

27

Не ухиляйся ні праворуч, ані ліворуч; відверни ногу твою від зла.

5

1

Сину мій! Зважай на мудрість мою і прихили вухо твоє до розуму мого,

2

Щоб дотриматися розважливости, і щоб уста твої зберегли знання.

3

Бо мед із уст чужої дружини капає, і бесіда її масніша від олії.

4

Але наслідки від неї гіркі, мов полин, гострі, як меч двосічний;

5

Ноги її зводять до смерти, а ступні її сягають пекла.

6

Якби ти зажадав спізнати стежку життя її, то шляхи її не постійні, і ти не пізнаєш їх.

7

Отож, дітоньки, слухайте мене і не відступайте од слів моїх.

8

Ходи якомога далі від неї шляхом своїм і не підходь близько до дверей оселі її,

9

Щоби здоров'я твого не віддати іншим і літ твоїх – немилосердному.

10

Щоб не насичувалися твоєю силою чужинці, і напрацьоване тобою не переходило в чужий дім.

11

І будеш стогнати потім, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, –

12

І скажеш: Нащо я ненавидів повчання, і серце моє знехтувало викриттям,

13

І я не зважав на голос учителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх;

14

Ледве не став я співучасником усілякого зла серед зібрання і громади!

15

Пий воду із твоєї водойми, і ту, що витікає з твоєї криниці.

16

Нехай [не] розливаються джерела твої по вулиці, потоки води – по майданах;

17

Нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужинцям із тобою.

18

Джерело твоє нехай буде благословенне, і втішайся дружиною юности твоєї.

19

Люб'язною ланню і пречудовою сарною; груди її нехай напувають тебе о будь-якій порі; любов'ю її насолоджуйся постійно.

20

І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою і пригортати груди чужої?

21

Бо перед очима Господніми шлях людини, і Він вимірює всі стежки її.

22

Лиходія полонять власні беззаконня його, і в пута гріха свого він потрапляє.

23

Він помирає без повчань і від великого безуму свого блукає.

6

1

Сину мій! Якщо ти поручився за ближнього твого і подав руку твою за іншого,

2

Ти пов'язав себе словами уст твоїх, спійманий словами уст твоїх.

3

Учини, сину мій, ось що, і визволи себе, бо ти попав до рук ближнього твого: піди, упади біля ніг і благай ближнього твого;

4

Не дай сну очам твоїм і дрімання повікам твоїм.

5

Рятуйся, як сарна з руки, і як пташка з руки птахолова.

6

Піди до мурашки, ледарю, придивися до порухів її, і будь мудрим.

7

Немає в неї ні чільника, ні урядовця, ні володаря;

8

Але вона збирає влітку хліб свій, підбирає під час жнив їжу свою.

9

Доки ти, ледарю, будеш спати? Коли ти підведешся від сну твого?

10

Трохи поспиш, трішки подрімаєш, недовго, склавши руки, полежиш:

11

І прийде, як перехожий, убогість твоя, і нужда твоя, мов розбійник.

12

Людина лукава, чоловік лихий ходить з брехливими устами.

13

Моргає очима своїми, соває ногами своїми, подає ознаки пальцями своїми;

14

Підступ у серці його; він задумує лихе о будь-якій порі, сіє розбрат.

15

За це несподівано запопаде погибель його, наразі буде побитий – без уздоровлення,

16

Ось шестеро, що ненавидить Господь, навіть семеро, що бридке душі Його:

17

Очі пихаті, язик брехливий, і руки, що проливають кров без вини,

18

Серце, що плекає лихі заміри, ноги, що швидко бігають на злочинне,

19

Лжесвідок, що чинить брехливу обмову і який сіє сварку поміж братами.

20

Сину мій! Бережи заповідь батька твого і не відкидай повчань матері твоєї.

21

Прив'яжи їх до серця твого назавжди, обгорни ними шию твою.

22

Коли ти підеш, вони будуть провадити тобою, коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть бесідувати з тобою;

23

Бо заповідь є світильник, і повчання – світло, і напутлива наука – шлях до життя.

24

Щоб застерегти тебе від недоброї жінки, від облесливого язика чужинки,

25

Не зажадай вроди її у серці твоєму, і нехай не звабить вона тебе віями своїми;

26

Тому що через жінку-розпусницю [убожіють] до кусника хліба, а заміжня жінка зваблює дорог у душу.

27

Чи може хтось узяти собі вогонь за пазуху, щоб не прогоріла одежа його?

28

Чи може хтось ходити по жарові, і не обпекти ніг своїх?

29

Те саме трапляється з тими, хто входить до дружини ближнього свого; хто торкнеться до неї, не залишиться без вини.

30

Не попускають злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;

31

Але, коли впіймають його, мусить заплатити усемеро, віддасть усесеньке майно дому свого.

32

А хто чинить перелюб із жінкою, у того бракує розуму; той губить душу свою, хто це чинить.

33

Побиття і ганьбу знайде він, і ганьба його не зітреться.

34

Тому що ревнощі – лютість чоловіка, і не пощадить він у день помсти.

35

Не прийме викупу і не вдовольниться, хоч скільки ти не примножував би дарів.

7

1

Сину мій! Бережи слова мої, і заповіді сховай у себе.

2

Бережи заповіді мої і живи, і повчання моє, мов зіницю очей твоїх.

3

Прив'яжи їх на пальці твої, напиши їх на скрижалях серця твого.

4

Скажи мудрості: Ти сестра моя! І розум назви рідним твоїм,

5

Щоб вони берегли тебе від дружини іншого, від чужинки, котра мовить м'якенькі слова свої.

6

Ось, одного разу дивився я у вікно дому мого, через грати мої,

7

І побачив серед недосвідчених, помітив серед юнаків нерозумного молодика,

8

Що переходив майдан поблизу наріжжя його, – він простував до оселі її,

9

У сутінки вечорового дня, в нічній темряві і в морок.

10

І ось, назустріч йому – жінка, у шатах розпусниці, з підступним серцем,

11

Галаслива і нахабна; ноги її не живуть у домі її;

12

То на вулиці, то на майданах, біля кожного рогу вона підступно чатує.

13

Вона схопила його, цілувала його і з безсоромним обличчям казала йому:

14

Мирна пожертва у мене; сьогодні я звершила обітниці мої;

15

Тому й вийшла тобі назустріч, щоб відшукати тебе, – і знайшла тебе.

16

Килимами я вистелила постіль мою, барвистими тканинами єгипетськими;

17

Опочивальню мою напахтила миром, алоє і корицею.

18

Зайди, будемо насолоджуватися ніжністю до ранку, уп'ємося любов'ю;

19

Тому що чоловіка немає вдома; він вирушив у далеку мандрівку;

20

Гаманець срібла узяв із собою; прийде додому за дня, коли буде повний місяць.

21

Звабила його велемовством ласкавих слів, облесливістю своїх уст оволоділа ним.

22

Тієї ж миті він пішов за нею, як віл іде на заріз, і як олень на постріл,

23

Аж доки стріла не прониже печінки його; мов пташка кидається в сільце і не знає, що воно – на погибель її.

24

Отож, дітоньки, слухайте мене, і зважайте на слова уст моїх.

25

Нехай не схиляється серце твоє до її шляху, не блукай стежками її;

26

Тому що багатьох вона покинула в ранах, і багато мужніх убила вона;

27

Дім її – шляхи в пекло, що ведуть до внутрішніх осель смерти.

8

1

Чи не премудрість закликає? І чи не розум підносить голос свій?

2

Вона постає на високих місцях, при дорозі, на перехрестях;

3

Вона кличе біля брами, що на вході до міста, а також біля дверей.

4

До вас, люди, озиваюся я, і до синів людських голос мій!

5

Навчіться, неуки, здоровому глуздові, і невігласи – розумові.

6

Слухайте, тому що я буду казати важливе; і мовлене устами моїми – правда;

7

Бо істину мовить язик мій, і нечестя – мерзота для уст моїх.

8

Усі слова уст моїх справедливі; немає в них підступу і лукавства;

9

Усі вони зрозумілі для розумного і справедливі для тих, що шукають знання.

10

Прийміть повчання моє, а не срібло; краще знання, аніж чисте золото;

11

Тому що мудрість ліпша від перлів, і ніщо з бажаного не зрівняється з нею.

12

Я, премудрість, мешкаю з розумом, і шукаю розважливого знання.

13

Страх Господній – ненавидіти зло, пихатість і зарозумілість та лихий шлях і підступні уста я ненавиджу.

14

У мене світло правди; я – розум; у мене – сила.

15

Мною царі царюють і володарі узаконюють правду.

16

Мною урядують старшини і вельможні, і всі судді землі.

17

Тих, що люблять мене, я люблю, а ті, що шукають мене, знайдуть мене;

18

Багатство і слава у мене, скарб тривкий і правда;

19

Плоди мої ліпші від золота, і золота найчистішого, і користі від мене більше, аніж від добірного срібла.

20

Я ходжу шляхами правди, стежками правосуддя,

21

Щоб надати суттєву маєтність тим, що люблять мене, і скарбниці їхні я виповнюю.

22

Господь мав мене за початок шляху Свого, передніше творінь Своїх, од віку.

23

Од віку я помазана, від початку, раніше від буття землі.

24

Я народилася, коли ще не було безодень, коли ще не було джерел, виповнених водою.

25

Я народилася раніше, аніж потверджені були гори, передніше пагорбів,

26

Коли ще Він не утворив ні землі, ні полів, ні початкових порошинок всесвіту.

27

Коли Він учиняв небеса, [я була] там. Коли Він проводив колову рису по обличчю безодні;

28

Коли потверджував угорі хмарини, коли зміцнював джерела безодні.

29

Коли давав морю настанови, щоб вода не переступала берегів його, як закладав підвалини землі;

30

Тоді я була при Ньому художницею і була втіхою щодня, веселилася перед лицем Його повсякчас.

31

Радіючи на земному прузі Його, і радість моя [була] з синами людськими.

32

Отож, дітоньки, послухайте мене; і блаженні ті, котрі пильнують шлях мій!

33

Послухайте повчання, і будете мудрі, і не відступайте [від нього].

34

Блаженна людина, котра мене слухає, пильнуючи щодня біля брами моєї, і стоїть на сторожі біля дверей моїх!

35

Тому що, хто знайшов мене, той знайшов життя і дістане благодать від Господа.

36

А той, що грішить супроти мене, завдає шкоди душі своїй: усі ненависники мої люблять смерть.

9

1

Премудрість спорудила собі дім, витесала семеро стовпів його,

2

Заколола пожертву, розчинила вино своє і приготувала у себе трапезу;

3

Послала служників своїх проголосити із пагорбів міських:

4

Кому бракує розуму, навернися сюди! І слабкому на розум вона сказала:

5

Ідіть, їжте хліб мій і пийте вино, що я розчинила;

6

Залишіть недолугість, і живіть, і ходіть шляхом розуму.

7

Той, що навчає глузія, надбає собі ганьбу, і той, що викриває нечестивого – сором собі.

8

Не викривай того, котрий блюзнить, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе;

9

Дай мудрому [пораду], і він буде ще мудрішим; навчи праведного, і він примножить знання.

10

Початок мудрости – страх Господній; і пізнання Святого – розум;

11

Тому що через мене примножаться дні твої, і долучиться тобі літ життя.

12

Якщо ти мудрий, то мудрий для себе; а якщо невгамовний, то сам утратиш.

13

Жінка безглузда, криклива, недолуга, і така, що нічого не знає,

14

Сідає біля дверей оселі своєї, на високих місцях у місті,

15

Щоб закликати перехожих на дорозі, котрі простують своїми шляхами:

16

Хто недолугий, навернися сюди, і слабкому на розум сказала вона:

17

Крадена вода солодка, і прихований хліб приємний:

18

І він не відає, що мерці там, і що в глибинах шеолу закликані нею.

10

1

Притчі Соломонові. Син мудрий тішить батька, а син недолугий – гіркота для його матері.

2

Не приносять користі скарби неправедні, а правда визволяє від смерти.

3

Не допустить Господь голодувати душі праведного, а жадливість лиходіїв відкине геть.

4

Ледача рука вчиняє бідним, а рука ревних збагачує.

5

Хто влітку збирає, – син розумний, а сонний на жнивах – син непутящий.

6

Благословення на голові праведника, а вуста лиходіїв прикриє насильство.

7

Пам'ять праведника буде благословенною, а ім'я лиходіїв змерзіє.

8

Мудрий серцем приймає заповіді, а безглуздий устами спіткнеться.

9

Хто чесно ходить, той ходить у безпеці; а хто збочує зі шляху свого, той буде покараний.

10

Хто моргає очима, той завдає прикрости, а безглуздий устами спіткнеться.

11

Уста праведника – джерело життя, – а вуста безбожних прикриє насильство.

12

Ненависть збуджує розбрат, але любов покриває всі гріхи.

13

На вустах розумного є мудрість, а на спині безглуздого – різка.

14

Мудрі пильнують знання, а вуста безглуздого – близька загибель.

15

Майно багатого – міцне місто його, а біда для бідних – убогість їхня.

16

Праця праведного – на життя, а успіх лиходія – на гріх.

17

Хто береже повчання, той на шляху до життя; а той, що відкидає викриття, – блукає.

18

Хто приховує ненависть, у того вуста лукаві; і хто розголошує наклепи, – той невіглас.

19

У багатослів'ї не обминути гріха, а хто гамує вуста свої, – розумний.

20

Добірне срібло – язик праведного, а серце лиходіїв – невігластво.

21

Уста праведного пасуть багатьох, а нездари помирають від браку розуму.

22

Благословення Господнє – воно збагачує, і печалі з собою не приносить.

23

Для безглуздого злочин, мов забавка, а людині розумній властива мудрість.

24

Чого боїться лиходій, те й запопаде його, а бажання праведників справдиться.

25

Як прогримкоче буря, [то] вже немає лиходія; а праведник – на вічних підвалинах.

26

Як оцет для зубів, і дим для очей, те саме ледачий для тих, хто посилає його.

27

Страх Господній примножує дні, а роки лиходіїв знетриваліють.

28

Надія праведників – радість, а сподівання лиходіїв загине.

29

Шлях Господній – скеля для праведного, і страх для лиходіїв, що чинять злочини.

30

Праведник повік не захитається, а лиходії не триватимуть на землі.

31

Уста праведника джерелять мудрість, а язик недобрий буде відтятий.

32

Уста праведного відають добро, а вуста лиходіїв – розпусту.

11

1

Оманливі ваги – мерзота перед Господом, але повна вага приємна Йому.

2

Прийде зарозумілість, прийде й осоромлення; але із сумирними – мудрість.

3

Досконалість праведних буде провадити їх, а лукавство підступних вигубить їх.

4

Не допоможе багатство у день гніву, а правда врятує від смерти.

5

Правда чистого спрямує шлях його, а лиходій од нечестя свого загине.

6

Правда чистих душею врятує їх, а беззаконні будуть упіймані беззаконням своїм.

7

Зі смертю людини лихої щезає надія, і сподівання злочинців гине.

8

Праведник урятується від біди, а замість нього попаде [в неї] лиходій.

9

Устами своїми лицемір нищить ближнього свого, але праведники визволяються знаннями.

10

Добром праведних місто радіє, а коли гинуть безбожні – святкує.

11

Благословенням праведних підноситься місто, а вустами лиходіїв руйнуються.

12

Безглуздий висловлює презирство до ближнього свого, а розумна людина мовчить.

13

Хто ходить шептуном, той відкриває таємницю; але вірна людина утаємничує справу.

14

Коли бракує догляду, народ падає, а при численних радниках живе в добрі.

15

Зла завдає собі той, хто ручиться за стороннього; а хто ненавидить поруку, той у безпеці.

16

Жінка доброчинна набуває слави, а працелюбні здобувають багатство.

17

Людина милосердна вчиняє добро своїй душі, а жорстока серцем руйнує плоть свою.

18

Лиходій вчиняє справу ненадійну, а тому, хто сіє правду, – нагорода істотна.

19

Праведність [веде] до життя, а той, що прагне зла, – [поспішає] до своєї смерти.

20

Мерзота перед Господом – підступні серця; але на шляху бажані Йому без провини.

21

Можна ручитися, що лиходій не залишиться без покари; а сім'я праведних урятується.

22

Що золоте кільце у носі свині, те саме жінка вродлива, але безглузда.

23

Бажання праведних [є] одне лиш добро, а сподівання лиходіїв – гнів.

24

Дехто дає щедро, і [йому] додається; а інший над міру ощадливий, і все-таки бідний.

25

Доброчинна душа буде насичена, і хто поїть [інших], той сам не знатиме спраги.

26

Хто притримує в себе хліб, того проклинає народ; а на голові продавця – благословення.

27

Хто прагне добра, той шукає благословення; а хто шукає лиха, до того воно приходить.

28

Той, що сподівається на багатство своє, упаде; а праведники, наче листок, будуть зеленіти.

29

Хто безладдя вносить до свого дому, – дістане у спадок вітер, і безглуздий буде рабом мудрого серцем.

30

Плід праведника – дерево життя, і мудрий прихиляє душі.

31

Коли праведник матиме на землі відплату, то що вже лиходій чи грішник!

12

1

Хто любить повчання, той любить знання; а хто ненавидить викриття, той невіглас.

2

Добрий здобуває прихильність від Господа; а людину підступну Він осудить.

3

Не потвердить себе людина беззаконням; а корінь праведників непорушний.

4

Доброчинна дружина – вінець для чоловіка свого; а зганьблена – мовби гниль у його кістках.

5

Помисли праведних – правда, а заміри лиходіїв – підступ.

6

Мова лиходіїв – засідка для пролиття крови, а вуста праведних рятують їх.

7

Тільки-но торкнеться лиходіїв нещастя – і вже немає їх, а дім праведних стоїть.

8

Хвалять людину за мірою розуму її, а розбещений серцем буде в презирстві.

9

Ліпше простий, але той, що працює на себе, аніж той, що має себе за поважного, проте не має хліба.

10

Праведник дбає про худобу свою, а серце лиходіїв жорстоке.

11

Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом; а хто йде слідом ледарів, той безглуздий.

12

Лиходій прагне впіймати у сіть лиха; але корінь праведних міцний.

13

Лиходій потрапляє до неї гріхами уст своїх; але праведник вийде з біди.

14

Від плоду вуст [своїх] насичується людина добром, і нагорода людині – за вчинками рук її.

15

Шлях безглуздого бездоганний в його очах; але хто дослухається поради, той мудрий.

16

У безглуздого миттю виявиться гнів його, а розважливий приховує зневагу.

17

Хто виповідає те, про що зараз відає, той каже правду; а в свідка лукавого – облуда.

18

Іноді базіка уразить, як мечем, а язик мудрих – лікує.

19

Уста правдиві вічно будуть, а брехливий язик – тільки на мить.

20

Підступ – у серці злочинців, а радість – у миротворців.

21

Не станеться з праведником жодного лиха, а лиходії будуть виповнені лихом.

22

Огида перед Господом – уста брехливі, а ті, що говорять істину – Йому до вподоби.

23

Людина розважлива приховує знання, а серце недолугих виповідає глупство.

24

Рука старанних буде панувати, а лінива буде під даниною.

25

Туга на серці людини пригноблює її, а добре серце звеселює її.

26

Праведник підказує ближньому своєму шлях, а дорога лиходіїв спроваджує їх до блукань.

27

Ледачий не смажить своєї дичини; а майно людини старанної вельми вартісне.

28

На шляху правди – життя, і на стежці її немає смерти.

13

1

Мудрий син [дослухається] повчань батька, а шалений не сприймає викриття.

2

Від плоду вуст [своїх] людина спізнає добро, а душа переступників закону – зло.

3

Хто пильнує уста свої, той береже душу свою; а хто губи свої розпускає, тому горе.

4

Душа ледаря бажає, але марно; а душа старанних насититься.

5

Праведник ненавидить лукаве слово, а лиходій осоромлює і ганьбить [себе].

6

Правда береже бездоганного, а грішника нищить безчестя.

7

Дехто вдає з себе багатого, хоч нічого не має; а інший має себе за бідного, а в нього чимало майна.

8

Багатством своїм людина сплачує викуп за життя [своє], а вбогий погрози не чує.

9

Світло праведних весело сяє, а світильник лиходіїв загасає.

10

Від пихатости вчиняється розбрат, а в тих, що радяться – мудрість.

11

Багатство від марноти виснажується, а той, що нагромаджує працею, примножує його.

12

Надія, що довго не справджується, притлумлює серце, а справджене бажання – [мов] дерево життя.

13

Хто нехтує словом, той завдає собі шкоди; а хто боїться заповіді, – тому буде нагорода.

14

Повчання мудрого – джерело життя, що віддаляє од пасток смерти.

15

Добрий розум приносить втіху; а шлях лиходіїв жорстокий.

16

Кожний розважливий діє розумно, а безглуздий глупоту показує.

17

Зрадливий посланець попадає в біду, а вірний посланець – рятунок.

18

Убогість і сором тому, хто відкидає повчання; а хто дотримується настанов, буде в пошані.

19

Бажане, що справдилося, – приємне для душі; але нестерпно для безглуздих ухилятися від зла.

20

Той, хто спілкується з мудрими, буде мудрим; а хто товаришує з безглуздими, – розбеститься.

21

Грішників переслідує зло, а праведникам надолужиться добром.

22

Добрий залишає спадок [і] внукам, а багатство грішника зберігається для праведного.

23

Багато хліба [буває] й на ниві вбогих; але деякі гинуть від безладу.

24

Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його.

25

Праведник їсть досхочу, а черево лиходіїв зазнає злиднів.

14

1

Мудра дружина дасть раду своєму домові, а нерозумна зруйнує його своїми руками.

2

Хто ходить шляхом належним, той боїться Господа; а чиї стежки криві, той нехтує Ним.

3

У вустах безглуздого – батіг пихатості; а вуста мудрих охороняють їх.

4

Де немає волів, [там] ясла чисті; але набутку багато від сили волів.

5

Свідок правдивий не бреше; а свідок облудний виповість багато брехні.

6

Розпусник шукає мудрости і не знаходить; а для розумного пізнання легке.

7

Відійди од людини безглуздої, у котрої ти не помічаєш розумних уст.

8

Мудрість розумного – пізнання шляху свого, а глупство нерозважливих облуда.

9

Безглузді сміються з гріха, а між праведними – приязнь.

10

Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втручається чужий.

11

Дім лиходіїв занепаде, а житло праведних розквітне.

12

Є шляхи, котрі видаються людині бездоганними; але кінець їхній – стежка до смерти.

13

[Іноді] й від сміху болить серце, і закінчення радости – смуток.

14

Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, а добра – від своїх.

15

Безглуздий вірить будь-якому слову, а розважливий уважний до шляхів своїх.

16

Мудрий боїться і ухиляється від зла, а безглуздий дратівливий і зарозумілий.

17

Запальний може вчинити глупство; але людина, що навмисне чинить зло, ненависна.

18

Невігласи дістають у спадок собі глупоту; а розважливі знанням коронуються.

19

Поклоняться недобрі перед добрими, і лиходії біля брами праведника.

20

Убогого, трапляється, ненавидять навіть близькі його, а в багатого чимало друзів.

21

Хто зневажає ближнього свого, той грішить; а хто милосердний з бідним, той блаженний

22

Чи не блудять ті, що лихе задумують? Але милість і вірність у тих, що мають добрі помисли.

23

Від усілякої праці є прибуток, а від марнослів'я тільки втрата.

24

Вінець мудрих – багатство їхнє, а глупота невігласів – глупство є.

25

Щирий свідок рятує душі, а лукавий брехні торочить.

26

У страхові перед Господом – надія несхитна, і синам Своїм Він притулок.

27

Страх Господній – джерело життя, що віддаляє від тенет смерти.

28

У безлічі народу – велич царя, а коли народу замало, – лихо володареві.

29

У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виповідає глупство.

30

Сумирне серце – життя для плоті; а заздрість – гнилятина для кісток.

31

Хто пригноблює бідного, той ганьбить Творця його; а хто шанує Його, – доброчинить нужденному.

32

За своє зло лиходій буде відкинутий, а праведний навіть при смерті своїй має надію.

33

Мудрість спочине в серці розумного і серед безглуздих нагадає про себе.

34

Праведність підносить народ, а беззаконня – ганьба народів.

35

Прихильність царя – до служника розумного, а гнів його – супроти того, хто ганьбить його.

15

1

Сумирна відповідь відвертає гнів, а образливе слово викликає лють.

2

Язик мудрих повідує добрі знання, а вуста безглуздих вирікають глупоту.

3

Очі Господні – на кожному місці; вони бачать злих і добрих.

4

Лагідний язик – дерево життя, а невпокорений – пригноблення духу.

5

Безглуздий нехтує повчанням батька свого; а хто зважає на докір, той розумний.

6

У домі праведника – значні скарби, а в прибутках лиходія – безлад.

7

Уста мудрих розповсюджують знання, а серце безглуздих не так.

8

Пожертва лиходіїв – мерзота перед Господом, а молитва праведних бажана Йому.

9

Мерзота перед Господом – шлях лиходія, а того, хто йде шляхом правди, Він любить.

10

Люта кара тому, хто зі шляху збочує, а той, що звинувачення ненавидить, – загине.

11

Шеол і Аваддон [відкриті] перед Господом, тим паче серця синів людських.

12

Не любить розпусник тих, що звинувачують його, і до мудрих не підійде.

13

Веселе серце вчиняє обличчя веселим, а при сердечній скорботі дух занепадає.

14

Серце розумного шукає знання, а вуста безглуздих глупоту споживають.

15

Усі дні лиходія сумні; а в кого серце веселе, у того завжди бенкет.

16

Краще мале в Господньому страхові, аніж великий скарб при тривозі.

17

Краще миска зела, і при ній любов, аніж угодований бик, і при ньому ненависть.

18

Запальний чоловік зчиняє розбрат, а лагідний втихомирює заколот.

19

Шлях ледаря – мов терновий паркан, а шлях праведних гладенький.

20

Мудрий син приносить радість батькові, а безглузда людина нехтує матір'ю своєю.

21

Глупство – радість для безглуздого, а людина розумна вибирає добру торованку.

22

Без поради задумане не має успіху, а коли порадників чимало, – справдиться.

23

Радість людині у відповіді вуст її, і яке гарне слово вчасне!

24

Шлях життя мудрого вгору, щоб ухилитися від безодні шеолу внизу.

25

Дім пихатих зруйнує Господь, а межу вдови зміцнить.

26

Мерзота перед Господом помисли злих, а слова чистих бажані для Нього.

27

Зажерливий зруйнує дім свій, а той, що ненавидить гостинці, буде жити.

28

Серце праведного обдумує відповідь, а вуста лиходіїв зло виливають.

29

Задалеко Господь від лиходіїв, а молитву праведника чує.

30

Світлий погляд тішить серце, і добра вість зміцнює кості,

31

Вухо, уважне до повчання життя, завше серед мудрих.

32

Той, хто відкидає повчання, не дбає про свою душу; а хто зважає на звинувачення, – той набуває розуму.

33

Страх Господній навчає мудрости, а славі передує покірність.

16

1

Серцю [людини] належать заміри, але від Господа відповідь на язику.

2

Усі шляхи людини чисті в її очах, але Господь зважує душі.

3

Запроси Господа у всі заміри твої, і задуми твої справдяться.

4

Усе вчиняв Господь заради Себе і навіть лиходія [пильнує] на день лиха.

5

Мерзота перед Господом кожний зарозумілий серцем; можна поручитися, що він не залишиться без покари.

6

Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить од злого.

7

Коли Господові до вподоби шляхи людини, Він ворогів її умиротворює з нею.

8

Краще невелике з правдою, аніж багато набутків з неправдою.

9

Серце людини обмірковує шлях свій, але Господь спрямовує ходу її.

10

В устах царя – слово натхнення; вуста його не повинні грішити на суді.

11

Вагівниця і її шальки від Господа; від Нього ж – усі важки в торбині.

12

Мерзота для царів – справа злочинна, тому що правдою потверджується престол.

13

Приємні цареві уста праведні, і того, хто виповідає істину, він любить.

14

Царський гнів – вісник смерти; але мудрий чоловік злагіднить його.

15

У ясному погляді царя – життя, і добра воля його, – наче хмарина з пізнім дощем.

16

Набагато вартніша від золота надбана мудрість, а надбаний розум вартніший від найдобірнішого срібла.

17

Шлях праведних – ухилятися від зла: той оберігає душу свою, хто пильнує шлях свій.

18

Загибелі передує гординя, а падінню – пихатість.

19

Краще бути сумирним духом із покірними, аніж ділити здобич із гордими.

20

Хто влагоджує справу розумно, той знайде успіх, і хто сподівається на Господа, той блаженний.

21

Мудрий серцем назветься розважливим, і приємна мова уст сприятиме навчанню.

22

Розум для тих, що мають його, – джерело життя, а ученість безглуздого – глупота.

23

Серце мудрого вчиняє язика його мудрим і примножує знання в устах його.

24

Приємна мова – щільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток.

25

Є шляхи, котрі видаються людині бездоганними, але завершення їхнє – торованка до смерти.

26

Трудівник працює для себе, тому що змушує його [до того] рот його.

27

Чоловік лукавий заміряється вчинити лихе, і на вустах його, наче вогонь спопеляючий.

28

Чоловік підступний сіє розбрат, а обмовник розлучає друзів.

29

Недобра людина зводить ближнього свого і веде його на шлях недобрий.

30

Примружує очі свої, щоб вигадати підступ; прикушує собі губи і вчиняє злочина.

31

Вінець слави – сивина, котра перебуває на шляху правди.

32

У кого тривке терпіння, той вартніший від хороброго, а той, що володіє собою, [вартніший] від завойовника міста.

33

У полу кидають жереба, але від Господа залежить його вирок.

17

1

Краще кусень хліба і мир до нього, аніж оселя, з м'ясом уповні, та в незгоді.

2

Розумний служник панує над розпутним сином, і між братами поділить спадок.

3

Плавильня – для срібла і горно для золота, а серце випробовує Господь.

4

Злодій зважає на уста злочинців, а лукавий пильнує язика згубного.

5

Хто збиткується над убогими, той зневажає Творця його; хто тішиться лихом, той не залишиться без покари.

6

Вінець літніх людей – сини синів, і слава дітей, – батьки їхні.

7

Не личить безглуздому поважна мова, а поготів шляхетному – вуста брехливі.

8

Подарунок – коштовний камінь в очах того, хто володіє ним; тому, куди не піде, скрізь матиме успіх.

9

Той, хто покриває переступ, шукає любови; а хто знову нагадує про нього, той віддаляється від товариша.

10

На розумного переконливіше діє догана, аніж на безглуздого сто ударів.

11

Недобрий шукає тільки заколоту; а тому жорстокий ангел буде посланий супроти нього.

12

Краще людині зустріти ведмедицю, в котрої відібрали дітей, аніж безглуздого з його глупотою.

13

Хто за добро віддає злом, від оселі його не відійде лихо.

14

Початок сварки – наче прорив води; припини сварку, доки не спалахнула вона.

15

Той, хто виправдовує лиходіїв і звинувачує праведного – обидва мерзота перед Господом.

16

Нащо скарб в руках безглуздого? Для надбання мудрости [у нього] немає розуму,

17

Друг любить о будь-якій порі, і, мов брат, прийде в лиху годину.

18

Чоловік безглуздий готовий на поруку, і дає поруку за ближнього свого.

19

Хто любить сварки, любить гріх; і хто високо підносить браму свою, той шукає занепаду.

20

Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.

21

Хто народжує безглуздого – собі на горе, і батько безглуздого не знатиме втіхи.

22

Веселе серце діє вдячно, мов лікування, а пригнічений дух висушує кістки.

23

Лиходій бере гостинця з пазухи, щоб викривити шляхи правосуддя.

24

Мудрість – перед обличчям у розумного, а очі безглуздого – на рубежах землі.

25

Безглуздий син – досада батькові своєму і прикрість для матері своєї.

26

Не добре звинувачувати справедливого, [і] бити шляхетного за правду.

27

Розумний розважливий у словах своїх, і розумний має тверезий глузд.

28

І безглуздий, коли мовчить, може видатися мудрим, і той, хто затуляє уста свої, – розважливим.

18

1

Свавільний шукає вигадки, повстає супроти розумного.

2

Безглуздий не любить знання, а прагне виявити свій розум.

3

Коли приходить безглуздий, приходить і презирство, а вже з ганьбою – обмова.

4

Слова уст людських – глибокі води; джерело мудрості – струменистий потік.

5

Не добре бути упередженим до лиходія, щоби здолати праведного на суді.

6

Уста безглуздого поспішають сваритися, і слова його прикликають покару.

7

Язик безглуздого – загибель для нього, а вуста його – тенета для душі його.

8

Слова обмовника – немов ласощі, і вони входять до середини черева.

9

Недбалий в роботі своїй – брат марнотратника.

10

Ймення Господнє – міцна вежа; втікає до неї праведник, і в безпеці.

11

Маєтність багатого – фортечне місто його, і, немов високий мур, в його уяві.

12

Перед занепадом підноситься серце людини, а покірність передує славі.

13

Хто відповідає, не вислухавши, тому бракує глузду, і сором йому.

14

Дух людини зносить її неміч; а вражений дух – хто може зміцнити його?

15

Серце розумного набуває знань, і вухо мудрих шукає пізнання.

16

Дарунок людини надає її простору й до вельможних приведе її.

17

Перший у позові своєму бере гору, але приходить супротивник його і викриває його.

18

Жереб спричиняє сварку і вирішує поміж міцними.

19

Розлючений брат [неприступніший] фортечного міста, і сварки схожі на засуви брами.

20

Від плоду уст людини виповнюється нутро її; і набутком уст своїх вона насичується.

21

Смерть і життя у владі язика, і ті, що люблять його, будуть їсти його плоди.

22

Хто знайшов [щиру] дружину, той знайшов добро і дістав ласку від Господа.

23

З благанням говорить убогий, а багатий відповідає брутально.

24

Хто хоче мати друзів, той сам має бути дружелюбним; і трапляється друг, приязніший від брата.

19

1

Краще вбогий, що ходить у своїй цнотливості, аніж [багатий] з брехливими устами, і, до того ж, безглуздий.

2

Не добре душі без пізнання, і квапливий ногами спіткнеться.

3

Глупота людини збочує шлях її, а серце її обурюється на Господа.

4

Багатство долучає багато друзів, а бідного покидає навіть друг його.

5

Брехливий свідок не залишиться без покари, і хто говорить неправду, не врятується.

6

Багато людей запобігають перед можними, і кожний – друг людині, котра приносить дарунки.

7

Бідного ненавидять всі брати його, і тим паче друзі його віддаляються од нього; наздоганяє їх зі словами поради, але вони не бажають цього.

8

Хто здобуває розум, той любить душу свою; хто пильнує розважливість, той знаходить успіх.

9

Брехливий свідок не залишиться без покари, і хто говорить неправду, загине.

10

Не до лиця глупакові ошатність, а поготів рабові панування над князями.

11

Розважливість вчиняє людину неквапливою на гнів, і слава для неї – бути поблажливим до переступів.

12

Гнів царя – мов ревище лева, а приязнь його – мов роса на траву.

13

Безглуздий син – то біда для батька, а сварлива дружина – стічна ринва.

14

Дім і маєток – спадок від батьків, а розумна дружина, – від Господа.

15

Лінощі занурюють у сонливість, і недбала душа зазнаватиме голоду.

16

Хто береже заповіді, береже свою душу, а той, хто не дбає про свої шляхи, – загине.

17

Хто чинить бідному добро, той Господові позичає; і Він йому надолужить за його доброчинство.

18

Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся його криком.

19

Гнівливий нехай зазнає покарання, бо, коли помилуєш [його], то ще більше каратимеш його.

20

Дослухайся поради і приймай викриття, щоб учинитися тобі відтак мудрим.

21

Багато замірів у серці людини, але справдиться лише визначене Господом.

22

Радість людини – доброчинність її, і вбога людина краща, аніж брехлива.

23

Страх Господній [провадить] до життя, і [хто має] його, завжди буде вдоволений, і лихо не спіткає його.

24

Ледачий опускає руку свою до чаші, і не хоче піднести її до рота.

25

Якщо ти покараєш облудника, то навіть простодушний стане розважливим; і [коли] викриєш розумного, то він прийме повчання.

26

Той, хто обдирає батька і проганяє матір, – син ганебний і безсоромний.

27

Припини, сину мій, слухати поради про те, щоб ухилятися від висловів пізнання.

28

Лукавий свідок збиткується над судом, і вуста лиходіїв ковтають неправду.

29

Готові для лиходіїв суди, і покарання на тіло глупаків.

20

1

Вино – глумливе, сікера – буйна; і кожний, хто зловживає ними, – нерозумний.

2

Гнів царський – наче ревище лева; хто дратує його, той грішить супроти самого себе.

3

Честь для людини – уникнути сварки; а всілякий глупак запальний.

4

Ледачий восени не оре в полі, то шукає влітку, – і немає нічогісінько.

5

Помисли в серці людини – глибокі води, але чоловік розумний вичерпує їх.

6

Чимало таких, що хвалять людину за милосердя; але хто знаходить праведну людину?

7

Праведник ходить у своїй чистоті; блаженні діти його по ньому!

8

Цар, який сидить на престолі суду, очима своїми розганяє все лихе.

9

Хто може сказати: Я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?

10

Неоднакові ваги, неоднакова міра, – те і те – мерзота перед Господом.

11

Можна спізнати навіть підлітка за його вправами, чи буде чиста і належна поведінка його.

12

Вухо, котре чує, і око, котре бачить, – те і те утворив Господь.

13

Не люби спати, щоб ти не збіднів; тримай розплющеними очі твої, і будеш досхочу їсти хліб.

14

Недобре, недобре, – каже покупець; а коли відійде, хвалиться.

15

Є золото і багато перлів, але коштовне начиння – вуста розумні.

16

Візьми одежу його, бо він давав поруку за чужого; і за стороннього візьми від нього заклад.

17

Солодкий для людини хліб, [надбаний] неправдою; але потому рот його виповнюється жорствою.

18

Заміри дістають потвердження через пораду, і по нараді провадь війну.

19

Хто ходить пліткарем, той відкриває таємницю; і хто широко розтуляє рота, з тим не спілкуйся.

20

Хто ганьбить батька свого і матір свою, того світильник загасне осередь глибокої пітьми.

21

Спадщина, квапливо захоплена на початку, не благословиться в майбутньому.

22

Не кажи: Я помщуся за зло; віддай Господові, і Він збереже тебе.

23

Мерзота перед Господом – неоднакові важки, і оманливі шальки – не добрі.

24

Від Господа спрямовується хода чоловіка; а людині як пізнати шлях свій?

25

Тенета для людини – квапливо давати обітницю і після обітниці обдумувати.

26

Мудрий цар вивіє лиходіїв, і колеса на них оберне.

27

Світильник Господній – дух людини, що випробовує всі глибини серця.

28

Милість та істина охороняють царя, і милістю він підтримує престол свій.

29

Слава юнаків – сила їхня, а окраса старих людей – сивина.

30

Рани від побиття – лікування супроти зла, і удари, що доходять аж до нутра.

21

1

Серце царя в руці Господа, мов потоки води, і куди забажає, Він спрямовує його.

2

Усі шляхи людини досконалі в її очах, але Господь зважує серця.

3

Учиняти правду і правосуддя – більше до вподоби Господові, аніж пожертва.

4

Пихатість очей і зарозумілість серця, що вирізняє лиходіїв, – гріх.

5

Помисли старанного прагнуть достатку, а квапливий зазнає збитків.

6

Надбання скарбів брехливим язиком – скороминущий подмух тих, що шукають смерти.

7

Насильство лиходіїв упаде на них: тому що вони зреклися пильнувати правду.

8

Кривий шлях людини розпутної; а хто чистий, той діє належним чином.

9

Краще мешкати в кутку на даху, аніж із сварливою дружиною у просторій оселі.

10

Душа лиходія прагне зла; не знайде милости в очах його навіть друг його.

11

Коли карають облудника, звичайний стає мудрим, і коли повчають мудрого, то він набуває пізнання.

12

Праведник спостерігає за домом лиходія: як зазнають лиходії біди.

13

Хто затуляє вухо своє на крик бідака, той сам буде волати, – і не почують його.

14

Подарунок утаємничений загасить гнів, і дарунок у пазуху – велику лють.

15

Пильнувати правосуддя – радість для праведника і страх для тих, що вчиняють зло.

16

Людина, що збочила із стежки розуму, відпровадиться в зібрання мертвих.

17

Хто любить веселитися, той збідніє; а хто любить вино та олію, не розбагатіє.

18

Викупом буде за праведного лиходій і за щирого – лукавий.

19

Краще жити на землі пустельній, ніж із дружиною сварливою і сердитою.

20

Жаданий скарб і олія – в домі мудрого; а глупак їх прогайнує.

21

Той, що пильнує правду і милість, знайде життя, правду і славу.

22

Мудрий захоплює міста і руйнує фортецю, на котру вони сподівалися.

23

Хто стереже уста свої і язика свого, той береже від лиха душу свою.

24

Зарозумілий злодій – облудник ім'я йому – діє з надмірною пихою.

25

Пожадання ледаря погубить його, тому що руки його відмовляються працювати.

26

Він щодня вельми жадає, а праведник дає і не шкодує.

27

Пожертва лиходіїв – мерзота, надто, коли з лукавством приносять її.

28

Брехливий свідок загине; а людина, котра сповідає про те, що знає, буде говорити завжди.

29

Людина недобра зухвала обличчям своїм; а праведна прямує добрим шляхом своїм.

30

Немає мудрости, і немає розуму, і немає поради поза Господом.

31

Коня лаштують на день битви, але перемога – від Господа.

22

1

Добре ймення краще від визначного багатства, і добра слава краща від срібла і золота.

2

Багатий і вбогий зустрічаються один з одним; того і того витворив Господь.

3

Обачний бачить лихо і ховається; а легковажні йдуть далі і зазнають покарання.

4

За покірністю приходить страх Господній, багатство, слава і життя.

5

Терни і тенета на шляху підступного; хто оберігає душу свою, – відступися од них.

6

Напучуй юнака на початку шляху його: він не ухилиться від нього аж до старості.

7

Багатий панує над убогим, і боржник [стає] рабом кредитора.

8

Той, що сіє неправду, жатиме марноту, і бич гніву впаде на нього.

9

Милосердний буде благословлятися, тому що дає вбогому від хліба свого.

10

Прожени облудника, і незгода відійде, і припиниться сварка й зневага.

11

Хто любить чистоту серця, у того приязнь на устах, тому цар – друг.

12

Очі Господні оберігають пізнання, а слова нехтувача законом Він відкидає.

13

Ледар каже: Лев на вулиці! Посеред майдану заб'ють мене!

14

Глибоке провалля – вуста блудниць; на кого розгнівається Господь, той упаде туди.

15

Глупство прив'язалося до серця юнака; але виправна різка відкине гнів його від нього.

16

Хто чинить утиски бідному, аби примножити своє багатство, і хто дає багатому, той збідніє.

17

Нахили вухо твоє і слухай слова мудрих, і серце твоє наверни до мого пізнання.

18

Тому що втіха буде, якщо ти будеш пильнувати їх у серці твоєму, і вони будуть такими на устах твоїх.

19

Щоб сподівання твоє було на Господа, я навчаю тебе нині, а ти [пам'ятай].

20

Чи не писав я тобі тричі в порадах і повчанні,

21

Щоб навчити тебе належним словом істини, щоб ти міг переказати слова істини тим, що посилали тебе?

22

Не грабуй бідного, тому що він убогий; і не чини утисків невдатному біля брами;

23

Тому що Господь візьме участь у справі їхній, і відбере душу в грабіжників їхніх.

24

Не товаришуй з дратівливими, і не спілкуйся з чоловіком запальним,

25

Щоб не навчитися шляхів його, і не накликати зашморгу на душу твою.

26

Не будь таким, як ті, що дають руки і поруку за борги.

27

Якщо тобі не має чим заплатити, то навіщо попускати собі, щоб забрали з-під тебе постіль твою?

28

Не пересувай давньої межі, котру позначили батьки твої.

29

Чи бачив ти чоловіка, вдатного в своїй справі? Він буде стояти перед царями; він не буде стояти перед простим.

23

1

Коли присядеш споживати страву з володарем, то уважно пильнуй, що перед тобою;

2

І постав перешкоду в горлі своєму, якщо ти жадливий.

3

Не зваблюйся ласощами його: це – оманлива пожива.

4

Не турбуйся про те, аби надбати багатства; відкинь такі думки твої.

5

Спрямуєш очі твої на нього, і – його вже немає; тому що воно вчинить собі крила, і, мов орел, злетить до неба.

6

Не споживай їжі в людини заздрісної, і не зваблюйся ласощами її;

7

Тому що, які думки в душі її, така вона сама; їж і пий, каже вона тобі, а серце її не з тобою.

8

Кусень, котрого ти з'їв, виблюєш, і добрі слова твої ти скажеш марно.

9

У вуха безглуздого не кажи, тому що він знехтує розумними словами твоїми.

10

Не пересувай межі давньої і на поля сиріт не заходь;

11

Тому що Захисник їхній могутній; Він утрутиться в справу їхню з тобою.

12

Прихили серце твоє до науки і вуха твої – до розумних слів.

13

Не залишай юнака без покарання; якщо покараєш його різкою, він не помре.

14

Ти покараєш його різкою, і врятуєш душу його від шеолу.

15

Сину мій! Якщо серце твоє буде мудрим, то тішитиметься й моє серце.

16

І нутрощі мої будуть тішитися, коли уста твої будуть говорити правду.

17

Нехай не заздрить серце твоє грішникам; нехай буде воно щоденно в страхові Господньому.

18

Тому що є майбуття, і надія твоя не втрачена.

19

Слухай, сину мій, і будь мудрим, і схиляй серце твоє на досконалий шлях.

20

Не будь поміж тих, що впиваються вином, між тими, що об'їдаються м'ясом.

21

Тому що п'яниця і зажерливий збідніють, і сонливість одягне їх у вереття.

22

Слухай батька твого: він породив тебе, і матір'ю твоєю не знехтуй, коли вона стане похилою.

23

Купи істину, і не продавай її, а також мудрости та повчання й розуму.

24

Радіє батько праведного, і той, що породив мудрого, тішиться ним.

25

Нехай звеселюється батько твій і нехай радіє матір твоя, що породили тебе.

26

Сину мій! Віддай серце твоє мені, і очі твої нехай пильнують шляхи мої.

27

Тому що блудниця – глибоке провалля, і чужа дружина – тісна криниця;

28

Вона, мов розбійник, сидить у засідці і множить поміж людьми злочинців закону.

29

У кого виття? У кого стогін? У кого сварки? У кого горе? У кого рани без причини? У кого очі багрові?

30

У тих, котрі довго сидять за вином, котрі приходять шукати [вина] присмаченого.

31

Не дивися на вино, коли воно червоніє, як воно іскриться в чаші, як воно приваблює легко.

32

Потім воно вкусить, мов гадина, і вжалить, як змія;

33

Очі твої будуть дивитися на чужих дружин, і серце твоє озветься розпустою;

34

І ти будеш, мов сплячий посеред моря, і як сплячий на вершечку щогли.

35

[І скажеш]: Били мене, мені не було боляче; штовхали мене, я не відчував. Коли прокинуся, знову буду шукати того ж таки.

24

1

Не будь запопадливим перед лихими людьми, і не бажай бути з ними.

2

Тому що про насильство помисли їхнього серця, і про лихе говорять їхні уста.

3

Мудрістю споруджується дім і розумом потверджується.

4

І через пізнання виповнюються його помешкання дорогим і чудовим майном.

5

Чоловік мудрий сильний, і чоловік розумний зміцнює силу свою.

6

Тому за мудрою порадою веди війну твою, і безпека [буде] в багатьох дорадниках.

7

Для безглуздого зависока мудрість, біля брами не розтулить він уст своїх.

8

У кого недобрий замір, того називають лиходієм.

9

Задум глупства – гріх, і облудник – мерзота для людей.

10

Якщо ти в день біди виявився знесиленим, то вбога сила твоя.

11

Рятуй взятих на смерть, і невже відмовишся від зрокованих на страту?

12

Чи скажеш: Ось, ми не відали цього? А Той, що випробовує серце, – хіба не знає? Той, що спостерігає за душею твоєю, знає це і відплатить чоловікові за вчинками його.

13

Споживай, мій сину, мед, тому що він приємний, і щільника, котрий солодкий для піднебіння твого;

14

Таке ж пізнання мудрости для душі твоєї. Якщо ти знайшов [її], себто майбутнє, то надія твоя тривка.

15

Не вдавайся до лихих замірів, лиходію, супроти житла праведника; не спустошуй місця спочину його.

16

Бо сім разів упаде праведник і підведеться; а лиходії зваляться в погибель.

17

Не радій, коли впаде ворог твій; і нехай не веселиться серце твоє, коли він спіткнеться.

18

Інакше побачить Господь, і не до вподоби буде це в очах Його, і Він відверне від нього гнів Свій.

19

Не обурюйся на злодіїв і не завидуй лиходіям.

20

Тому що злий не має майбутнього, – світильник лиходія загасне.

21

Бійся, сину мій, Господа і царя; з бунтівниками не спілкуйся.

22

Тому що несподівано прийде загибель від них; і біду від них обидвох хто передбачить?

23

Сказано також мудрими: Мати упередженість на суді – не добре.

24

Хто каже лихому: Твоя правда, того будуть проклинати народи, того будуть ненавидіти племена.

25

А ті, що викривають, будуть улюблені, і на них прийде благословення.

26

В уста [наче] цілує той, хто відповідає словами щирими.

27

Учини справи твої поза домом, заверши їх на полі твоєму, а потім будуй оселю твою.

28

Не будь неправдивим свідком на ближнього твого; нащо тобі обманювати устами твоїми?

29

Не кажи: Як він учинив зі мною, так і я вчиню з ним, відплачу людині за ділами її.

30

Проходив я поблизу поля чоловіка-ледаря і повз виноградник чоловіка бідного на розум.

31

І ось, все це заросло терням, поверхня його вкрилася кропивою, і кам'яний мур його зруйнувався.

32

І подивився я, і взяв собі до серця, і дістав науку:

33

Трішки поспиш, трішки подрімаєш, трішки, склавши руки, полежиш,

34

І прийде, [мов] перехожий, убогість твоя, і нужда твоя, – мов озброєна людина.

25

1

І оце притчі Соломонові, котрі зібрали мужі Єзекії, царя Юдиного.

2

Слава Божа – утаємничувати справу, а слава царів – досліджувати справу.

3

Небо для високости і земля для глибини, так серця царів – недослідні.

4

Відділи домішки від срібла, і вийде у ливарника посудина.

5

Усунь лиходія від царя, і престол його утвердиться правдою.

6

Не пишайся перед лицем царя і на місце шляхетних не ставай;

7

Тому що краще, коли скажуть тобі: Підійди сюди, сядь вище, аніж, коли принизять тебе перед шляхетним, котрого бачили очі твої.

8

Не зачинай квапливо позову, інакше, що будеш чинити при завершенні, коли суперник твій осоромить тебе?

9

Здійснюй позов із суперником твоїм, але таємниці іншого не розкривай.

10

Щоб не докоряв тобі той, що зачує це, бо тоді ганьба твоя не відійде від тебе.

11

Золоті яблука в срібних прозорих посудинах – слово, сказане пристойно.

12

Золота сережка і прикраса з чистого золота – мудрий викривач для уважного вуха.

13

Що прохолода від снігу в жнива, те ж таки незрадливий посланець для того, хто послав його; він приносить душі володаря свого розраду.

14

Як хмара і вітри без дощу, так людина, що вихваляється нещирими дарунками.

15

Покірністю схиляється до милості вельможа, і м'який язик ламає кістку.

16

Ти знайшов мед? Споживай досхочу, але не переїдай його, щоб не вивернути його.

17

Не ходи часто в дім друга твого, щоб він не збайдужів до тебе і не зненавидів тебе.

18

Що молот, і меч, і гостра стріла, те саме й чоловік, що вирікає облудне свідчення супроти ближнього свого.

19

Що зламаний зуб і знесилена нога, те й надія на зрадливого [чоловіка] в день лиха.

20

Наче той, що скидає з себе одежу холодного дня, що оцет на рану, – саме такий той, хто співає пісні зажуреному серцю.

21

Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, дай йому води.

22

Тому що, [учиняючи так], ти збираєш яркі жарини на голову його: Господь заплатить тобі.

23

Північний вітер приносить дощ; а утаємничений язик – невдоволені обличчя.

24

Краще жити в кутку на даху, аніж з дружиною сварливою в просторій оселі.

25

Що холодна вода для знесиленої спрагою душі, те саме й добра вість з далекого краю.

26

Мов скаламучена криничка, і наче пошкоджене джерело, – праведник, що падає перед лиходієм.

27

Як не добре споживати багато меду, так само домагатися власної слави, – не є слава.

28

Що місто зруйноване, без мурів, те саме й чоловік, що не володіє духом своїм.

26

1

Як сніг влітку і дощ на жнива, так честь не до лиця глупакові.

2

Як горобець спурхує, як ластівка полетить, так задаремне прокляття не справдиться.

3

Батіг для коня, вуздечка для віслюка, а палиця для безглуздих.

4

Не відповідай глупакові на глупство його, щоб ти також не став схожим на нього.

5

Але відповідай глупакові на глупство його, щоб він не став мудраком в очах своїх.

6

Підтинає собі ноги, зазнає гіркоти той, хто дає словесне доручення глупакові.

7

Хитливо здіймаються ноги кульгавого, – і притча в устах глупаків.

8

Укладати коштовний камінь у пращу те саме, що вшановувати глупака.

9

Мов [колючий] терен в руці п'яного, – притча в устах глупаків.

10

Сильний вчиняє все з волі своєї: і нерозумного вшановує, і кожному перехожому дає нагороду.

11

Як пес повертається на виверти свої, так глупак повторює глупоту свою.

12

Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах його? На безглуздого більше надії, аніж на нього.

13

Ледар каже: Лев на дорозі! Лев на майданах!

14

Двері повертаються на завісах своїх, а ледар – у постелі своїй.

15

Ледар опускає руку свою в чашу, і йому важко донести її до рота свого.

16

Ледар в очах своїх мудріший, аніж семеро, що відповідають розважливо.

17

Те саме, що хапати пса за вуха, проходячи неподалік, – втручатися в чужу сварку.

18

Як той, що вдає з себе божевільного, кидає вогонь, стріли і смерть,

19

Так – чоловік, котрий шкодить другові своєму і потім каже: Я лише пожартував.

20

Де немає більше дров, вогонь загасне; і де немає обмовника, розбрат затихне.

21

Вугіль – для жару і дрова – для вогню; а чоловік сварливий – для розпалювання сварки.

22

Слова обмовника – наче ласощі, і входять вони досередини черева.

23

Що нечистим сріблом обкладений глиняний глечик, те саме й полум'яні уста і серце в злобі.

24

Устами своїми прикидається ворог, а в серці своєму ховає підступ.

25

Якщо він говорить навіть ніжним голосом, не вір йому; тому що семеро мерзот у серці його.

26

Якщо ненависть приховується наодинці, то відкриється злоба його в народному зібранні.

27

Хто копає яму, той упаде в яму; і хто котить камінь угору, до того він повернеться.

28

Брехливий язик ненавидить уражених ним, і облесливі уста призводять до загибелі.

27

1

Не хвалися завтрашнім днем, тому що не відаєш, що той день принесе.

2

Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, – чужий, а не язик твій.

3

Великий камінь, вагомий і пісок; але гнів глупака важчий від обидвох.

4

Жорстокий гнів, невтримна лють; але хто здолає ревнощі?

5

Краще відверте викриття, аніж утаємничена любов.

6

Щирі докори від люблячого, і брехливі поцілунки ненависника.

7

Сита душа розтоптує навіть щільники, а голодній душі все гірке солодке.

8

Як птах, що гніздо своє покинув, отак і людина, що залишила місце своє.

9

Олива і кадіння тішать серця; так само приємний [будь-кому] друг сердечний порадою своєю.

10

Не залишай друга свого і друга твого батька, і в дім брата твого не ходи в день лихий для тебе; краще сусід поблизу, аніж брат, що далеко.

11

Будь мудрим, сину мій, і втішай серце моє; і я знатиму, що відповідати моєму обмовникові.

12

Розважливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть наперед [і] зазнають покарання.

13

Візьми в нього одежу його, тому що він дав поруку за чужинця; і за стороннього візьми від нього заклад.

14

Хто голосно вихваляє друга твого з раннього ранку, того вважатимуть за обмовника.

15

Безнастанний капіж дощового дня і сварлива дружина – однакові.

16

Хто хоче приховати її, той хоче утаємничити вітер і оливу в правиці своїй, що дасть знати про себе.

17

Залізо залізом гострять, і чоловік загострює погляд друга свого.

18

Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже володаря свого, той буде в пошані.

19

Як у воді обличчя – до обличчя, так серце людини – до людини.

20

Шеол і Аваддон – невситимі; такі ж невситимі й очі людські.

21

Що плавильня для срібла, а горнило – для золота, те саме для людини уста, котрі хвалять її.

22

Товчи глупака в ступі товкачем разом із зерном – не зійде з нього глупота його.

23

Гаразд пильнуй за худобою твоєю, і добре дбай про свої череди;

24

Тому що [багатство] не навіки, та й влада хіба від роду й до роду?

25

Проростає трава, і з'являється отава, і збирають трави в горах.

26

Вівці – на одяг тобі, і кози – на купівлю поля.

27

І доволі козячого молока тобі на поживу, у страву домашнім твоїм і на харч служницям твоїм.

28

1

Лиходій втікає, коли [за ним] ніхто не женеться; а праведник сміливий, мов лев.

2

Коли країна ухилиться від закону, тоді багато в ній урядовців; а за розумного і розважливого мужа вона довготривала.

3

Людина вбога і та, що пригноблює слабких, [те саме], що злива, яка збіжжя змиває.

4

Відступники од закону вихваляють лиходіїв, а ті, що виконують закона, обурюються на них.

5

Лихі люди не сприймають справедливості, а ті, що шукають Господа, розуміють усе.

6

Краще бідний, що ходить у своїх чеснотах, аніж той, хто викривляє шляхи свої, хоч він багатий.

7

Той, що пильнує закона – син розумний, а той, що спілкується з гультяями, осоромлює батька свого.

8

Той, що примножує прибутки свої лихварством і неправдою, віддасть їх тому, хто милосердний до бідних.

9

Хто відхиляє вухо своє від послуху законові, у того й молитва буде мерзотою.

10

Той, хто зводить праведних на шлях зла, сам упаде в свою яму; а безвинний успадкує добро.

11

Людина заможна – мудра в своїх очах, але розумний бідак викриє її.

12

Коли тішаться праведники – велика слава; та коли підносяться лиходії, люди ховаються.

13

Хто утаємничує злочини свої, не матиме успіху; а хто визнає і залишає їх, той буде помилуваний.

14

Блаженна людина, котра завжди в добрій волі, а хто ожорсточує серце своє, той попаде в біду.

15

Як лев, що рикає, і, як голодний ведмідь, так лихий володар над убогим народом.

16

Благуватий володар багато завдає утисків; а той, що ненавидить зиск, утривалить дні.

17

Людина, що завинила пролиттям людської крови, буде втікати до самої могили, щоб не схопили її.

18

Хто ходить бездоганно, той не зазнає шкоди; а той, що ходитиме кривими шляхами, упаде на одному з них.

19

Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом, а хто бере приклад з ледачих, той насититься убогістю.

20

Щира людина багата благословеннями; а хто поспішає розбагатіти, той зазнає покарання.

21

Бути упередженим – не добре; такий чоловік навіть за кусень хліба вчинить неправду.

22

Поспішає до маєтности заздрісний чоловік і гадки не має, що вбогість наздожене його.

23

Той, що викриває людину, знайде опісля більшу прихильність, аніж той, що лестить язиком.

24

Хто обкрадає батька свого і матір свою і говорить: Це не гріх, – той спільник грабіжників.

25

Пихатий розпалює суперечку, а той, що сподівається на Господа, буде жити в добрі.

26

Хто сподівається на себе, той нерозумний; а хто ходить в мудрості, той буде врятований.

27

Хто дає вбогому, не збідніє, а хто заплющує очі на нього, на тому багато прокльонів.

28

Коли звеличуються нечестиві, люди ховаються, а коли вони гинуть, зростає число праведників.

29

1

Людина, котру викривають, ожорсточує свою шию, наразі зазнає поразки, і не буде [їй] зцілення.

2

Коли праведників постає багато, радіє народ; а коли володарює нечестивий – народ стогне.

3

Людина, котра любить мудрість, тішить батька свого; а хто спілкується з блудницями, той змарнує маєток.

4

Цар правосуддям утверджує землю, а той, що полюбляє дарунки, спустошує її.

5

Людина, котра лестить другові своєму, розстеляє сіть ногам його.

6

У гріхові лихої людини – тенета [для неї], а праведник тішиться і радіє.

7

Праведний уважно вивчає позов бідних, а лиходій нехтує справою.

8

Люди розбещені підбурюють місто, а мудрі упокорюють заколот.

9

Розумний чоловік, судячись із чоловіком благуватим, чи гнівається, чи сміється, – не має спокою.

10

Кровожерні люди ненавидять безвадного, а праведні піклуються про його життя.

11

Безглуздий увесь гнів свій виливає, а мудрий упокорює його.

12

Якщо князь дослухається брехливих слів, то всі служники його не відають честі.

13

Бідний і лихвар зустрічаються один з одним; але світло очам того і того дає Господь.

14

Якщо цар судить убогих за правдою, то престол його назавжди усталиться.

15

Різка і викриття дають мудрість; але підліток, залишений без уваги, вчиняє сором матері.

16

Коли множаться нечестиві, множиться і беззаконня; але праведні побачать загибель їхню.

17

Карай сина свого, і він принесе тобі спокій і втішить душу твою.

18

Без одкровення згори народ розбещений, а той, що пильнує закон, блаженний.

19

Словами не навчити раба; тому що хоч і розуміє [їх], та не упокорюється.

20

Чи бачив ти людину необачну у словах своїх? На безглуздого більше надії, аніж на неї.

21

Якщо із самого дитинства виховувати служника в розкошах, то згодом він забажає бути сином.

22

Гнівлива людина започатковує сварку, і запальний багато грішить.

23

Гординя людини принижує її, а впокорений дух набуває честі.

24

Хто ділиться із злодієм, той ненавидить душу свою; чує він прокляття, але не зголошує про те.

25

Страх перед людьми налаштовує сіть; а той, що сподівається на Господа, буде в безпеці.

26

Багато тих, що шукають [прихильного] обличчя у князя, але доля в людини від Господа.

27

Мерзота для праведників – людина неправедна, і мерзота для нечестивого – той, що прямує належним шляхом.

30

1

Слова Агура, сина Якеєвого, [котрі] мовив цей чоловік до Ітієла і до Ухала:

2

Справді, я більше недолугий, аніж хто-небудь із людей, і розуму людського немає у мене.

3

І не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю.

4

Хто на небо виходив і сходив? Хто зібрав вітер у пригорщі свої? Хто зав'язав воду в одяг? Хто визначив усі рубежі землі? Яке ймення його і яке ймення сина його? Чи відаєш ти?

5

Кожне слово Боже – чисте; він – щит усім, хто сподівається на Нього.

6

Не прилучай до слів Його, щоб Він не звинуватив тебе, і щоб ти не виявився облудником.

7

Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені раніше, аніж я помру.

8

Марноту і облуду віддали од мене; убогости і багатства не дай мені, насичуй мене щоденним хлібом.

9

Щоб я не переситився і не зрікся, і не сказав: Хто – Господь? І, щоб, зубожілий, не почав красти та не безчестив ймення Бога мого намарно.

10

Не обмовляй служника перед володарем його, щоб він не прокляв тебе, і щоб ти не був знайдений з провиною.

11

Є рід, котрий проклинає батька свого і не благословляє матері своєї.

12

Є рід, котрий чистий у власних очах своїх, але не обмитий від бруду свого.

13

Є рід – о, які зарозумілі очі його, і як піднеслися повіки його!

14

Є рід, у котрого зуби – мечі, і щелепи – ножі, щоби пожерти вбогих на землі і жебраків поміж людьми.

15

У невситимості дві доньки: Давай і Давай. Ось троє невситимих і четверо, котрі не скажуть: Досить!

16

Шеол і лоно неплідне, земля, котра не насичується водою, і вогонь, котрий не каже: Досить!

17

Око, що кепкує з батька і нехтує покірністю перед матір'ю, виклюють ворони в долині і поглинуть орлята.

18

Три речі утаємничені для мене, і чотирьох я не розумію.

19

Шляхів орла на небі, стежок гадини на скелі, дороги корабля серед моря і путівця чоловіка до дівчини.

20

Такий шлях також і дружини перелюбної: наїлася, обтерла свого рота та й каже: Я нічогісінько поганого не вчинила.

21

Від трьох здригається земля; чотирьох вона не може носити;

22

Раба, коли він стає царем; глупака, коли він досхочу їсть хліб;

23

Позначену ганьбою жінку, коли вона шлюбиться, і служницю, коли вона займає місце своєї господині.

24

Ось чотири малих на землі; але вони мудріші від мудрих.

25

Мурашки – народ не сильний, але влітку накопичують поживу собі;

26

Гірські миші – народ слабкий, але влаштовують оселі свої на скелі;

27

У сарани немає царя, але вона виступає одностайно;

28

Павук лапками пнеться, і він у помешканнях царських буває!

29

Ось, троє мають вишукану ходу, і четверо ходять добре;

30

Лев, дужий поміж звірами, який не поступиться нікому.

31

Кінь і козел, і цар [серед народу [свого], [і ніхто] не повстане [супроти нього].

32

Якщо ти в зарозумілості своїй вчинив дурницю і замислив лихе, то [поклади] руку на уста;

33

Бо коли збити молоко, виходить масло, поштовхом скривавлюється ніс, а пробудження гніву вчиняє сварку.

31

1

Слова Лемуїла царя. Повчання, котре передавала йому матір його.

2

Що, сину мій? Що, сину лона мого? Що, сину обітниць моїх?

3

Не віддавай жінкам сили твоєї, ні шляхів твоїх згубницям царів.

4

Не царям, Лемуїле, не царям вино пити, і не князям – сікеру,

5

Щоб не впилися вони і не забули закону та не змінили на недобре суду пригноблених.

6

Дайте сікеру тому, що гине, і вино пригніченому душею.

7

Нехай він вип'є, і забуде вбогість свою, і не згадає вже убогість свою, і не пригадає вже страждання свого.

8

Розтуляй уста твої за безмовного і на захист усіх сиріт.

9

Розтуляй уста твої для правосуддя і для справи бідного і вбогого.

10

Хто знайде цнотливу жінку? Ціна її вартніша перлів.

11

Вірить їй серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку.

12

Вона відплатить йому добром, а не злом упродовж цілого життя свого.

13

Дбає про вовну та льон, і охоче працює своїми руками.

14

Вона, немов кораблі купців, здалеку хліб здобуває.

15

Вона підводиться ще вночі, і роздає страву в домі своєму і визначає роботу служницям своїм.

16

До поля придивляється, а відтак і купує його; від плодів рук своїх насаджує виноградника.

17

Підперізує стан свій силою і зміцнює м'язи свої.

18

Вона відчуває, що праця її корисна, і – світильник її не згасає навіть уночі.

19

Простягає руки свої до прядива, і пальці її беруться за веретено.

20

Долоню свою вона розтуляє вбогому і руку свою подає нужденному.

21

Не боїться холоду родина її, бо вся її родина одягнена в подвійний одяг.

22

Вона виготовляє собі килими: вісон і пурпур – одяг її.

23

Чоловік її, відомий біля брами, коли сидить із старшиною краю.

24

Вона виготовляє покривала, і продає, і пояси купцям фінікійським постачає.

25

Сила і врода – одежа її, і весело заглядає вона в майбутнє.

26

Уста свої розтуляє з мудрістю, і сумирне повчання на язику її.

27

Вона ретельно доглядає господарство у домі своєму і не їсть хліба намарно.

28

Підводяться діти і вшановують її, чоловік – хвалить її.

29

Багато було дружин цнотливих; але ти переважила всіх їх.

30

Врода – річ оманлива і краса марнотна; але дружина, котра боїться Господа, достойна похвали!

31

Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля брами діяння її!